Іспанія - аграрно-індустріальна країна, економіка якої у великому ступені залежить від іноземних монополій. Вона пізніше інших країн Західної Європи вступила на шлях капіталістичного розвитку. Капіталізм у країні розвивався вкрай повільно й нерівномірно, уживаясь із феодальними відносинами. В економіці провідне місце належить сільському господарству, у якому зайнята половина самодіяльного населення. Сільське господарство поставляє продовольство для внутрішнього ринку, сировина для легкої й харчової промисловості й значну частину продуктів іспанського експорту. Однак сільське господарство - украй відстале й протягом тривалого часу перебуває в стані занепаду. Його продуктивні сили розвиваються повільно під вагою феодальних пережитків, що особливо яскраво проявляються в розподілі землі й в орендні відносинах

Величезні латифундії, що займають десятки тис. га, найчастіше не обробляються, у той час як переважна частина іспанських селян майже не має землі, володіючи крихітними, розкиданими ділянками

Знижується питома вага Іспанії у світовому капіталістичному промисловому виробництві, і без того досить незначний. Він рівнявся в 1955 р. 0,3% проти 0,4% в 1948 р. У країні переважає добувна, легка й харчова промисловість, у значній мірі роздроблена на безліч дрібних, переважно кустарних підприємств. Виробництво засобів виробництва обмежено. Рівень розвитку промисловості далеко не задовольняє потреби країни. Підприємства розташовують застарілої, у значній мірі зношеним устаткуванням, що ставить їх у невигідне положення в порівнянні з підприємствами розвинених капіталістичних країн. Промисловому раз витію Іспанії перешкоджають гніт феодальних пережитий ков, що росте проникнення іноземних монополій, з якими тісними узами зв’язаний іспанський капіталізм, вузькість внутрішнього ринку як результат низького рівня життя більшості населення, слабка конкурентна здатність іспанської промислової продукції на зовнішніх ринках. В економіці Іспанії значну роль грає католицька церква, що контролює капітали в різних галузях сільського господарства, промисловості, міського господарства й транспорту. Своєрідність економічного ладу Іспанії багато в чому пояснюється особливостями її історичний раз витія

Винятково важливе значення для економічного розвитку Іспанії мала епоха реконкісти. Маркс відзначав, що «…повільне рятування від арабського панування в процесі майже восьмисотлітньої завзятої боротьби привело до того, що півострів, звільнившись цілком, одержав характер, зовсім відмінний від тодішньої Європи: в епоху європейського Відродження по своєму побуті північ Іспанії була готський і вандальським, південь же арабським».

Під час реконкісти Іспанія звільнялася не більшими частинами. Звільнені території перетворювалися у феодальні держави. Феодали й церква використовували свою керівну роль у реконкісті для твердження політичного панування й боротьби з посиленням іспанських міст. Виникли величезні латифундії в Центральній і Південній Іспанії. Церква стала круп ний економічною й політичною силою. Все це утрудняло об’єднання країни в єдине економічне ціле

Політичне об’єднання країни й вигнання арабів наприкінці XV в. збіглося з початком епохи великих географічних відкриттів

Іспанські експедиції мореплавців борознили моря й океани в пошуках нових, богатих золотом земель. Іспанські конкістадори (завойовники) скорили держави Нового Світла, насаджуючи вогнем і мечем інквізиторські порядки тодішньої Іспанії. Конкістадори йшли, по вираженню іспанського історика того часу ченця Лас Касаса, «…із хрестом у руці, але зі спрагою золота в серце». Іспанія стала найбільшою колоніальною державою миру, де, як тоді говорили, «ніколи не заходило сонце».

Колоніальна імперія Іспанії служила ареною ди кого, нещадного й неприборканого грабежу з боку іспанських завойовників.. У напрямку до Іспанії одна за іншою йшли «срібні флотилії», навантажені дорогоцінними металами для збагачення двору, церкві й знаті. У той же час господарство країни завмирало. Промисловість і торгівля животіли, що сприяло перетворенню Іспанії в ринок збуту для інших більше розвинених країн

Економічний занепад країни супроводжувався падінням її колишньої військової й політичної могутності. Підвладні Іспанії території одна за іншою домагаються незалежності

Збереження феодальних порядків в Іспанії істотно гальмувало розвиток капіталізму. Слабість капіталістичного розвитку позначилася на ході й результатах п’яти буржуазних революцій, що сколихнули Іспанію в XIX в. Промисловість Іспанії починає свій розвиток у другій половині XIX в. Однак цей розвиток, проходячи під знаком зростаючого проникнення іноземного капіталу, носило однобокий, виродливий характер. Розвивалася головним чином гірничорудна промисловість, де міцно влаштувалися іноземні компанії

Капітал Англії, Франції, а за ними й Бельгії, захопив найбільші родовища заліза й кольорових металів і після закінчення будівництва основних ліній залізниць став посилено викачивать із Іспанії її мінеральні ресурси

В 1868 р. в Іспанії був прийнятий закон, що полегшив перехід багатьох найважливіших родовищ корисних копалин у руки іноземних компаній. У районі Більбао в окремі роки добувалося до 7,5 млн. т першосортної залізної руди, що експортувалася в розвинені - країни, головним чином в Англію, де на їхній базі в сполученні зі значно більше бідними місцевими рудами розвивалася велика металургія. Аналогічне положення спостерігалося з іспанськими піритами, калійними солями, цинком, вольфрамом і т. п.

Відомо, що наприкінці XIX в. 90% імпортованою Англією залізної руди було іспанського походження, багаті родовища мідної руди Рио-Тинто, куплені англійцями в 1873 р., у значній мірі сприяли перетворенню Англії в другій половині XIX в. у найбільший світовий центр мідеплавильної промисловості

Іспанія поступово перетворюється в сировинний придаток більше розвинених капіталістичних країн. Левова частина сировини, що добувається, у неопрацьованому виді вивозиться за кордон. За період з 1913 по 1933 р. Іспанія витягла 99,4 млн. т залізні руди, 85% якої було ви везено за кордон. Іноземний капітал, вивозячи з Іспанії її корисні копалини, прагнув увічнити її положення як сировинного придатка й ринку збуту для. розвинених капіталістичних держав, штучно затримував її індустріалізацію

Перша світова війна з’явилася джерелом небувалого збагачення іспанських капіталістів і поміщиків, Іспанія, сама не беручи участь у війні, різко збільшує свій експорт, і це вперше дозволило їй досягти значного активного торговельного балансу. Цілий ряд галузей промисловості-текстильн, хімічна, металургійна й суднобудівна успішно розвиваються при участі національного капіталу. Збільшився золотий запас іспанського банку. Ослаблення конкуренції закордонних фірм під час війни дозволило іспанської буржуазії істотно зміцнити свої позиції уа внутрішньому ринку. Однак ці явища носили нестійкий, короткочасний характер. Загострення боротьби за ринки й сфери додатка капіталу, що мало місце після пер виття світової війни, знайшло своє відбиття також і в Іспанії. Спроби іспанської буржуазії відгородити внутрішній ринок і перешкоджати проникненню Іноземного капіталу не увінчалися успіхом. Іноземної капітал широким потоком заюшив в Іспанію, завойовуючи всі нові й нові позиції. Економічна криза 1920- 1923 р. і особливо криза 1929-1933 р. з величезною силою обрушився на промисловість і сільське господарство. Особливо постраждали чорна металургія Країни Бас ков, бавовняна промисловість Каталонії, не які галузі легкої промисловості Мадрида й Ва ленсии.

Безробіття прийняло величезні розміри аграрної кризи особливо постраждали сільське господарство південних і східних областей, економіка яких тісно пов’язана із зовнішніми ринками

Під час війни 1936-1939 р. в Іспанії були зруйновані багато заводів і фабрики, підприємство гірської промисловості, мости, шляхи сполучення. Різко скоротилися посівні площі, зменшилося поголів’я худоби. Багато міст і села лежали в руїнах. Після поразки республіки під прийменником погашення військової заборгованості Німеччини й Італії економічні ресурси Іспанії були підпорядковані агресивним планам держав «осі».

Pages: 1 2 3