Зв’язок науково-дослідницького й художньо-естетичного в документально-художній прозі докладно проаналізовано О. Галичем [1, 38; 2, 7]. Написанню мемуарного твору передують окремі наукові пошуки кожного автора: це уточнення конкретних фактів за достовірними історичними джерелами; поновлення в пам’яті подій і дат, які лежать в основі оповіді; можливе дослідження творчості чи громадської діяльності тих постатей, які стали об’єктом спогадів. «Власне, мова йде про тісну діалектичну взаємодію в процесі народження мемуарного твору двох протилежних, але життєво необхідних полюсів: дослідницького й естетичного, а інакше мемуари просто не вийдуть» [1, 39]. Створюючи документально-біографічний твір, письменникові також необхідно провести низку наукових пошуків: «…ретельно вивчити факти життя та діяльності реальної історичної особи, познайомитися з історичною обстановкою, відібрати необхідні документи. Все це обов’язково буде передувати художньому осягненню особистості» [1, 7]. Зв’язок науки і мистецтва в художній біографіці засвідчує також І. Лосієвський. Дослідник пропонує власну концептуальну модель творчого процесу – «науково-образного синтезування». Перша фаза: дотекстовий прообраз-символ, що виникає у свідомості автора під безпосереднім й опосередкованим впливом особистості письменника – об’єкта біографічного письма. Друга фаза: початковий біографічний текст, у якому дотекстовий прообраз-символ починає розвиватися в біографічний образ. Третя фаза: цілісне «портретне» зображення особистості. «В залежності від того, який тип пізнання переважає у творчому методі автора, у 3-й фазі остаточно вирішується питання, чим є його твір – біографією

(науково-художнім текстом) чи твором художньої літератури» [10, 12].

Нарешті остання, але чи не найважливіша риса документально-художньої прози – особистісне начало, адже вся оповідь про минуле будується крізь призму авторського сприйняття. Кожній особистості притаманний власний погляд на дійсність, певні знання й досвід, сформована шкала цінностей, моральні норми та творчі уподобання, що у своїй сукупності зумовлює індивідуальне світобачення. Кожне покоління прагне по-новому осмислити минуле, дати своє висвітлення історичним подіям і постатям. Здавалося б, що нового можна написати, скажімо, про Б. Антоненка-Давидовича чи Вольтера, про яких уже існує чимало досліджень; або, наприклад, мемуари про тоталітарну державу, про репресії, табори. Про це написано чимало. А втім кожний митець знаходить свій ракурс споглядання, висловлює своє суб’єктивне бачення.

Особистісне начало є невід’ємною рисою документально-художньої прози. У мемуарних творах автор осмислює пережите й побачене крізь призму власного «я». Навіть якщо мемуарист уникає давати оцінку зображеному, неминуче проглядається індивідуальне авторське сприйняття подій і фактів. Особистісне начало в художніх біографіях має не меншу цінність, оскільки біограф – це тлумач, а обраний герой – це авторська його версія. Тому осмислення подій і зображення сучасників в мемуаристиці та відтворення історичної постаті в біографіці не є абсолютним і незаперечним. Крім того, суб’єктивність не повинна переходити в суб’єктивізм, а інтерпретація фактів – у викривлення дійсності. Адже об’єктивна реальність (документальна домінанта) має першочергове значення і виступає джерельною базою для кожної окремої індивідуальності. Тому лише гармонійне поєднання особистісного і документального, суб’єктивного й об’єктивного забезпечує створення яскравих літературних полотен у мемуарній і біографічній галузях.

Отже, перебуваючи в безперервному русі й розвитку, література non fiction набула константних рис, що в сукупності становлять теоретичну модель документально-художнього твору. Перспективним буде подальше дослідження проблем документалістики з огляду на її еволюційний поступ.

Олена Скнаріна

Література

1. Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Моногр.– Луганськ: Знання, 2001.– 246 с.

2. Галич О. А., Дацюк О. О., Мороз Л. В. Художня біографія: проблеми теорії та історії: Моногр.– Рівне, 1999.– 94 с.

3. Голуб Я. Спогади про мого батька Бориса Антоненка-Давидовича // Березіль.– 1995.– № 1–2.– С. 53–143.

4. Гордасевич Г. Соло для дівочого голосу // Київ.– 1993.– № 6.– С. 6-30.

5. Гордасевич Г. Соло для дівочого голосу: Автобіограф. роман.– Л.: Добра справа, 2001.– 111 с.

6. Дімаров А. Прожити й розповісти: Повість про сімдесят літ.- Ч. 1 // Березіль.– 1995.– № 9–10.– С. 23–153.

7. Дімаров А. Прожити й розповісти: Повість про сімдесят літ.- Ч. 3. // Березіль.– 1998.– № 3–4.– С. 14–152.

8. Ігнатів Н. Є. Жанрові пошуки художньої документалістики 1970-1990-х років: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.06 / Дніпропетр. держ. ун-т.– Д., 1998.– 18 с.

9. Лопата В. Десь на дні мого серця. Автобіограф. повість // Вітчизна.– 2000.– № 1–2.– С. 68–134.

10. Лосієвський І. Я. Анна Ахматова: проблеми наукової біографії: Автореф. дис. … докт. філол. наук: 10.01.02 / Ін-т літ-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України.– К., 1999.– 33 с.

11. Меншій А. М. Романи Юрія Хорунжого і українська історико-біографічна проза 60–90-х років ХХ ст.: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.– К., 2003.– 20 с.

12. Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість / Пер. із фр.– К.: Дух і літера, 2002.– 114 с.

13. Скнаріна О. Ю. Документальна домінанта в мемуарній і біографічній прозі кінця ХХ ст. // Вісник ЛНПУ.– 2006.– № 10 (105).– С. 201–207.

14. Шайтанов И. Как было и как вспомнилось (Современная автобиографическая и мемуарная проза).– М.: Знание, 1981.– 64 с.

15. Штонь Г. Суд // Київ.– 2000.– № 7–8.– С. 16–55.

Юджин О’Ніл у польській літературно-Науковій критиці

Визначено місце Юджина О’Ніла в розвитку світової літератури. Американську рецепцію творчості драматурга доповнено аналізом оцінки польськими літературознавцями ідей, новаторства та ролі О’Ніла в розвитку американської і світової драми.

Юджин Ґладстоун О’Ніл увійшов в історію світової літератури та критики як цікава й неординарна постать. Як за життя, так і після смерті письменника його ім’я та творчість провокували надзвичайно суперечливі відгуки й рецензії, автори яких або підносили значення генія О’Ніла до світового масштабу (Джордж Дж. Натан, Джозеф В. Крауч та ін.), або стверджували, що його драми не дають читачеві жодної користі і взагалі є нуднуватими (Ерік Бентлі) [дет. див. 1]. Читачі, критики, науковці, суспільство загалом ніби гралися з драматургом. У діахронічному зрізі крива успіху його п’єс підноситься різко вгору в 20-ті роки ХХ ст.: перша опублікована п’єса «Beyond the Horizon» («За горизонтом»¹, 1920 р.) була одразу ж нагороджена Пулітцерівською премією, через два роки ту ж премію автор отримав за твір «Anna Christie» («Анна Крісті»). Виступивши проти бродвей-ських мелодрам і ставши зачинателем справжнього американського театру, Юджин О’Ніл здобув визнання через рік після виходу на сцену першої одноактової постановки «Bound East for Cardiff» («На схід від Кардіфу»). Успіх драматурга досягає своєї вершини в 1936 р., коли його нагороджено Нобелівською премією, а потім починає то спадати, то підноситися, зважаючи на величезну кількість неоднозначних відгуків та висновків критиків і дослідників-літераторів.

Мета цієї статті – простежити за динамікою критичної рецепції творчості Юджина О’Ніла польськими літературознавцями, визначити, чи однозначними є думки про роль письменника в розвої американської та світової драми ХХ ст., чи збігаються їхні естетичні оцінки й інтерпретація його творчості. Це свіжий, об’єктивний погляд

Збоку, з дистанцією у часі й просторі, а також із урахуванням відмінних соціокультурних та національних ситуацій у житті американської й польської націй. З огляду на неоднозначне, суперечливе сприйняття творчої постаті О’Ніла американським суспільством, і передусім американською критикою, варто зіставити його зі сприйняттям науковців інших країн, зокрема слов’янських, а також спробувати наблизитися до причин такої неоднозначності – чи вона породжена творчим доробком О’Ніла, чи, можливо, тенденціями в американській науці та суспільстві загалом. Порівняння здійснено на основі досліджень польських літературознавців та критиків.

Pages: 1 2 3 4 5 6

Збережи - » Константні риси документально-художньої прози . З'явився готовий твір.