Важко або навіть неможливо назвати область знання, у якій сьогодні не проводилися б дослідження під рубрикою синергетики. Для публікацій на тему синергетики характерно те, що в них нерідко приводяться авторські трактування принципів синергетики, причому трактування досить різнорідні й не завжди досить аргументовані. Причиною цього є відсутність достатньої визначеності щодо основних положень синергетики й виникаючої звідси необхідності уточнення статусу матеріалу, що викладається. У теперішній роботі вживає спроба оцінити існуючу ситуацію й зробити посильний крок у напрямку розвитку методології синергетической концепції й побудови надалі на її основі певної технології

Ми говоримо про концепцію й технологію. Чому не про теорію? Справа в тому, що якщо розуміти під теорією ”систему ідей в області знання, форму наукового знання, що дає цілісне подання про закономірності й істотні зв’язки дійсності”, те про побудову такої теорії у відношенні синергетики можна говорити, і вона в певній мері існує й сьогодні. Однак областю явищ, з яких виникло сучасне розуміння синергетики, є фізика, теоретична фізика квантових явищ. Саме це походження й зв’язок синергетики з точними науками робить, у першу чергу, правочинним називание її науковим напрямком. Для естественнонаучной теорії вищенаведене розуміння теорії є, мабуть, недостатнім. Крім системи ідей, експерименту, моделювання, аналізу й синтезу й широкому розумінні, необхідні також, зокрема: конструктивний формалізм, предсказательность, визначеність кола явищ дійсності, на які поширюється теорія. Говорити ж сьогодні про створення для синергетики специфічного теоретичного базису фізико-математичного рангу щонайменше передчасно. Варто враховувати й те, що сучасному етапу прогресу науки й техніки властивий опора на технології не в меншому ступені, чим на теорії, оскільки майже повсюдно доводиться мати справа з інформаційними об’єктами, які несоизмеримо перевершують можливості безпосереднього оперирования ними людиною. Як інструменти виступають технологічні інформаційні засоби, а не безпосередній неозброєний людський розум

”Підступництво” існуючої ситуації має початок в ”провокационности” тези, проголошеного Г. Хакеном. Термін ”синергетика” уведений Г. Хагеном для позначення міждисциплінарного напрямку, у якому результати його досліджень по теорії лазерів і нерівновагих фазових переходів повинні були (і це відбулося) дати ідейну основу для плідного взаимосотрудничества дослідників з різних областей знання. Очевидно, що методології різних областей знання настільки різні, що їхня спільність може бути реалізована лише на концептуальному рівні. Підтвердженням того, що задум Г. Хакена був у певній мері невизначений і суб’єктивний, є свідчення деяких учених, у бесідах з якими Г. Хакен говорив, що називание запропонованого їм наукового напрямку ”синергетикой” випадково й непринципово. Важко, однак, погодитися з думкою, що назва непринципово, і що синергетику можна було б з неменшим успіхом назвати Х-Наукою. В остаточному підсумку, починання Г. Хакена, виявилося плідним саме завдяки асоціації, що розуміється природно, синергетики ссамоорганизацией.

Сьогодні в умовах, коли синергетика придбала значення рушійного початку в наукових дослідженнях, доводиться турбуватися про те, щоб не був загублений науковий статус синергетики як міждисциплінарної області знання. Реальна небезпека полягає в тім, що, з одного боку, з ряду причин у суспільній думці може зложитися відношення до синергетике як до загальсвітоглядної концепції, що граничить із дилетантизмом. З іншого боку, є тенденції ототожнювати синергетику з тим або іншим вузьким напрямком досліджень у фізику, теорії систем, також в областях прикладних досліджень. Найбільш бажаною альтернативою представляється вироблення структурованого категоріального базису синергетики й інших атрибутів, властивих теоретичному знанню, які дозволили б доповнити існуючі подання більше строгим їхнім викладом Далі ми спробуємо показати, що сказане є не тільки благим побажанням

Отже, можна констатувати, що синергетика має проблемну й міждисциплінарний характер. Повідомлення на тему синергетики, супроводжуються дискусіями, під час яких нерідко піднімаються питання про те, що ж таке синергетика і як визначити її методи, що характеризують, дослідження й зміст. Більше примітним, чим виникнення розбіжностей у ході дискусій, є, однак, те, що осмислення змісту різних областей знання в контексті синергетики: з одного боку, дає нетривіальний погляд на зміст цих областей, а з іншого боку - виявляє їхній системний взаємозв’язок і приводить до взаємокорисних контактів фахівців. Є всі підстави думати, що й при наявності багатьох невизначеностей і розбіжностей, синергетика має продуктивне системообразующее значення для наукового пізнання й робить прогресивний вплив, що активізує, на наукове співтовариство

Сказане можна доповнити тим, що сьогодні позитивним фактором виявляється, саме, невизначеність относимого до синергетике змісту. Якщо випливати тому, що говорять про синергетике Г. Хакен і інші визнані її ідеологи, то звертаючись до більше широкої сфери явищ - до феномена самоорганізації й до взагалі процесів у середовищі й напрямку від хаосу до порядку, - ми знаходимо синергетику як досить обмежену подобласть, з якої, як ні парадоксально варто виключати такі вищі прояви самоорганізації як еволюцію й розвиток. Це доказово показується в роботах Руденко А.П. Те, що відповідний факт залишається завуальованим, сприяє твердженню синергетики в якості, хоча в значній мірі символічної, але діючої основи для творчої взаємодії фізиків, хіміків, біологів і нейробиологов, також фахівців інших спеціальностей, включаючи гуманітарні, у напрямку розвитку теоретичної бази для чи не самого цікавого, важливого й складного феномена природи - самоорганізації. Цій темі найбільше присвячена й теперішня робота. Одне із завдань, перед якою ми перебуваємо - структурировать категоріальний базис, що окреслюється поняттями: синергетика, самоорганізація, система, еволюція, розвиток

Що стосується згадуваних вище питань щодо ідентифікації синергетики, те крім того, що зв’язано саме із синергетикой, їхнє існування пояснюється, зокрема, тим, що поняття, що ставляться до рівня распивающихся гносеологічних категорій, до числа яких належить і синергетика, еволюціонують, оскільки в ході пізнавального процесу відбувається трансформація относимого до них змісту. Крім того, для синергетики як дисципліни, що перетерплює становлення, має виражене значення те, що властиво взагалі науковому пізнанню. Велике значення фактора світоглядних допущень у науково-дослідній діяльності вченого. Навіть в одній області досліджень, особистісне бачення проблеми й аксиологические орієнтації дослідника визначають багато в чому його індивідуальну установку на предмет і способи дослідження. Розбіжність думок і оцінок є тому зовсім природним

Більше загальне значення має те, що кожна наукова парадигма на ділі досить умовна, і гнітюча частина принципових суперечок по наукових проблемах відбувається через взаємне нерозуміння, обумовленого схованим характером фундаментальних допущень. У синергетике названі фактори підсилюються, по-перше, тому що дискутують звичайно фахівці різних областей знання, і, по-друге, через відсутність поки що устояної солідарної думки із цих питань із боку наукових авторитетів. Якби сьогодні поставити питання про дефініції для фізики, математики й т.д., то споровши й розбіжностей було б не менше, а більше, ніж у відношенні синергетики.

Питання про те, що таке синергетика, є одночасно продуктивним і некоректним. Він ініціює переосмислення поняття з урахуванням нових результатів і віянь. Разом з тим, говорячи про «синергетике» можна мати на увазі: (а) термінологічний аспект - походження й зміст терміна; (б) фізичну реальність (аспект і зміст), позначувану терміном; (в) зміст наукового знання, относимое винятково або частково до синергетике, включаючи її методи дослідження; і, нарешті, (г) інтуїтивний зміст, що випливає з різноманітних відомостей і дискусій, керуючись яким, дослідник упорядковує матеріал і представляє його наукової аудиторії. Некоректність полягає в тому, що сторони, що дискутують, нерідко мають на увазі різне

Рознесені в перерахуванні ”а” (термін) і ”г” (який мається на увазі зміст) перебувають у дійсності в органічному зв’язку. Термін, сприйманий як слово природної мови, що, у свою чергу, мислиться адекватним деякому змісту, - такий термін має величезний потенціал, що систематизує, стосовно змісту, і це підкреслював, зокрема, А. Пуанкаре. Подібне відбулося й з ”синергетикой” - словом, що, строго говорячи, не є природним словом ніякої сучасної мови, але яке, проте, знаходить природний відгук у розумінні дослідників

Pages: 1 2