Комплекс Гольджи. Комплекс Гольджи - це органоид клітки, що одержав свою назву по ім’ю вченого К. Гольджи, що вперше побачив його в цитоплазмі нейронів і назвав сітчастим апаратом (1898). У багатьох клітках цей органоид дійсно має форму складної мережі, розташованої навколо ядра. Іноді ж його сетевидная структура здобуває вид шапочки, розташованої над ядром, або тяжа, що оперізує ядро. У клітках багатьох безхребетних тварин і рослин комплекс Гольджи представлений у вигляді окремих елементів, що володіють формою округлих, серповидних або палочковидних телець, що носять назву диктиосом. Така неуважна форма апарата Гольджи властива й деяким кліткам хребетних тварин

Дослідження численних кліток тварин і рослин за допомогою електронного мікроскопа показало, що, незважаючи на різноманіття форми й будови комплексу Гольджи, структура його елементів однотипна в різних клітках. По даним електронномикроскопического дослідження, ультраструктура комплексу Гольджи включає три основних компоненти

Система плоских цистерн, обмежених гладкими мембранами. Цистерни розташовані пачками, по 5 - 8; причому вони щільно прилягають друг до друга. Кількість цистерн, їхня величина й відстань між ними варіюють у різні клітках

Система трубочок, які відходять від цистерн. Трубочки анастомозируют один з одним і утворять досить складну мережу, що оточує цистерни

Великі й дрібні пухирці, що замикають кінцеві відділи трубочок

Всі три компоненти апарата Гольджи взаємозалежні один з одним і можуть виникати друг із друга

Згідно електронномикроскопическим даним, мембранам всіх трьох компонентів властиво така ж тришарова будова, як і зовнішньої цитоплазматической мембрані й мембранам ендоплазматической мережі

До складу мембран апарата Гольджи входять ліпіди, або, точніше, фосфоліпіди й білки. Отже, у мембранах його втримується той же белково-ліпідний комплекс, що й у мембранах інших клітинних органоидов. В елементах комплексу Гольджи виявлені ферменти й серед них ферменти, пов’язані із синтезом полисахаридов і ліпідів

Структури апарата Гольджи накопичують або вже готові, або майже готові продукти діяльності кліток

Формування й нагромадження секреторних гранул - це основна, дуже важлива, але не єдина функція апарата Гольджи.

При розподілі кліток частина апарата Гольджи з материнської клітки передається в дочірню. Цей клітинний органоид представляє тому спадкоємну структуру, і при розподілі звичайно матеріал його розподіляється нарівно між материнською й дочірньою клітками. Можливість утворення апарата Гольджи заново не доведена

Лизосоми. Лизосоми були відкриті в 1955 році при дослідженні кліток печінки пацюка біохімічними методами. Відкриття лизосом пов’язане з роботами Де-Дюва.

Лизосоми являють собою невеликі округлі частки, що розташовуються в цитоплазмі. Кожна лизосома обмежена щільною мембраною, усередині якої укладено понад 12 гидролитических ферменти, що мають найбільшу активність у кислому середовищі. Мембрана лизосоми має типову тришарову будову. Ферменти, що втримуються в лизосомах, здатні розщеплювати важливі в біологічному відношенні з’єднання, тобто білки, нуклеиновие кислоти, полисахариди. Ці речовини надходять у клітку як їжа шляхом фагоцитозу й пиноцитоза, і лизосоми беруть активну участь у їхньому розщепленні, або лізисі. Звідси відбувається й назва самого органоида (греч. lysis - розчинення й soma - тіло). Сукупність лизосом можна назвати “травною системою” клітки, тому що вони беруть участь у переварюванні всіх речовин, що надходять вклетку.

Крім того, за рахунок ферментів лизосом можуть переварюватися при відмиранні окремі структури клітки, а також цілі відмерлі клітки, що звичайно спостерігається в процесі життєдіяльності будь-якого багатоклітинного організму. Ферменти лизосом здатні переварювати й саму клітку, у якій вони перебувають, але припускають, що клітку від “самопереварювання” охороняє та мембрана, що обмежує кожну лизосому. Порушення цілісності мембрани лизосом приводить до ушкоджень навколишньої цитоплазми й клітинних органоидов. Лизосоми виявлені в клітках багатьох органів багатоклітинних тварин, у найпростіших, а останнім часом і в клітках рослин. Лизосоми зараз детально досліджуються

Клітинний центр. Клітинний центр - органоид, виявлений у всіх клітках багатоклітинних тварин, найпростіших і в клітках деяких рослин. До складу клітинного центра входить 1 - 2 або іноді більша кількість дрібних гранул, називаних центриолями. Центриоли або безпосередньо розташовані в цитоплазмі, або лежать у центрі сферичного шару цитоплазми, що називається центросомою або центросферою

Центриоли - це щільні тільця. Центриоли мають відносно постійне місце розташування в клітці: вони займають геометричний центр її, але іноді в процесі розвитку можуть переміщатися ближче до периферичних ділянок. У багатьох видів найпростіших і в полових клітках деяких багатоклітинних організмів центриоли розташовані не в цитоплазмі, а в ядрі, під нього оболонкою

Клітинний центр відіграє важливу роль у процесах розподілу клітки

Відомо, що в центриолях утримуються вуглеводи, білки й зовсім незначна кількість ліпідів, а також дуже небагато РНК і ДНК.

У поясненні процесів репродукції центриолей дотепер є багато дискусійних питань, але зараз уже виразно показано, що репродукція цих структур відбувається шляхом брунькування. Від уже наявної в клітці батьківської центриоли починає рости маленький зачаток, що представляє собою дочірню центриоль. Зачаток збільшується в розмірах і, виростаючи, перетворюється в точно таку ж центриоль, як батьківська. Потім ця дочірня центриоль відділяється від батьківської. Такий шлях формування нової центриоли був детально вивчений у найпростіших (жгутиконосцев). За допомогою електронномикроскопических досліджень Д. Мезия (1961) і його співробітники з’ясували, що такий же спосіб репродукції центриолей шляхом брунькування властивий і кліткам хребетних тварин

Органоиди руху. Багато кліток одноклітинних і багатоклітинних організмів мають здатність до руху. Під цим розуміється рух клітки в просторі й внутрішньоклітинний рух її органоидов. У рідкому середовищі переміщення кліток здійснюється рухом жгутиков і ресничек; так пересуваються багато одноклітинні. Деякі інші найпростіші організми, а також спеціалізовані клітки багатоклітинних пересуваються за допомогою виростів, що утворяться на поверхні кліток. Клітка перебуває в постійному русі. Клітинний рух забезпечується цитоскелетом, що складається з мікротрубочок, мікрониток і клітинного центра. Мікротрубочки - це довгі порожні циліндри, стінки яких складаються з білків. Мікронитки - дуже тонкі структури, що складаються з тисяч молекул білка, з’єднаних друг сдругом.

Ядро. Ядро - обов’язкова частина всякої повноцінної, здатної ділитися клітки вищих тварин і рослин. Від цитоплазми ядра звичайно відділяються чіткою границею. На незабарвлених препаратах і при спостереженнях живих кліток ядро найчастіше виглядає як гомогенний пухирець. Іноді видна більше груба або дрібна зерниста структура. У всіх випадках чітко виділяється ядерце, що має округлу форму, що по показнику переломлення світла відрізняється від іншої частини ядра. Бактерії й деякі нижчі водорості (синьо^-зелені) не мають сформованого ядра: їхні ядра позбавлені ядерця й не відділені від цитоплазми чітко вираженою ядерною мембраною. Однак основний компонент ядра - носії спадкоємної інформації клітки, хромосоми, присутні в усіх без винятку ядрах. Форма ядер досить різноманітна й у ряді випадків відповідає формі клітки. Кількість ядер також може варіювати: типова одноядерна клітка, але зустрічаються клітки двуядерние (деякі клітки печінки й хрящові клітки) і многоядерние (наприклад, волокна поперечнополосатой м’язи й клітки сифонних водоростей містять кілька сотень ядер). Відношення обсягу ядра до обсягу цитоплазми (ядерно-плазменное відношення) у клітках певного типу в строго стандартних умовах у відомій мері постійно.

Pages: 1 2