З дитинства в нашу свідомість, у наш читацький досвід входять чарівні казки. І якщо читачеві різного віку запропонувати перелічити героїв саме чарівної казки, те, безсумнівно, ними виявляться в першу чергу міфологічні персонажі - Баба Яга, Кощій Безсмертний, Змій і т.д. Ці герої створені народною свідомістю саме як міфологічні, що найчастіше персоніфікують ті або інші явища природи

Міфологічний образ може бути джерелом не тільки фольклорних, але й авторських літературних творів. У світовій літературі ми часто зустрічаємося з такими прикладами

Особливий інтерес для дослідника представляє зіставлення героїв у їхньому фольклорному варіанті й авторській літературі, де головною проблемою є проблема їхньої адекватності. Так, наприклад, можна побачити особливості образа Кощія Безсмертного у варіанті В.А. Жуковського «Казка про царя Берендеї, про сина його Іван-царевичі, про хитрості Кощія Безсмертного й про премудрості Марьи-царевни, Кощеевой дочки» стосовно Кощія - героєві багатьох народних казок

Нашу увагу залучив образ особливої міфологічної істоти - русалкки, що сьогоднішні діти знають не стільки по казках, скільки по Диснеївських мультфільмах. У фольклорі русалки - героїні легенд, переказів, повір’їв, обрядів і звичаїв народів різних країн. Вони живуть у водній стихії, відрізняються від людини риб’ячим хвостом і вступають із людиною в складні відносини

Цей міфологічний персонаж у фольклорних казках зустрічається дуже рідко. А от у літературній казці він одержав більше широке поширення - В.А. Жуковський, А.С. Пушкін, В.В. Набоков, И.В. Ґете й інших. І, звичайно, всесвітньо відома русалка, вірніше, русалочка, створена талантом і фантазією великого датського казкаря Х.-К. Андерсена

Завданням нашої роботи є зіставлення міфологічних подань про русалок з художнім образом казки Х.-К. Андерсена. Звертання до русальской міфології переконує нас у неоднозначності цього образа й по походженню, і по відношенню кчеловеку.

Ціль даного дослідження полягає в тім, щоб визначити, у якому ступені датський письменник Х.-К. Андерсен використає у своїй казці «Русалочка» міфологічний образ, як його інтерпретує, як і чому змінює й руйнує його. Чому після казки Андерсена русалка втрачає у свідомості читача агресивній, вороже людині початок? Чому саме ця героїня вдостоїлася бути втіленої в бронзі й стати символом столиці Данії - Копенгагені?

У своїй роботі ми зверталися до русальской міфології, до різноманіття видів цих міфічних героїнь, до обрядів і звичаїв, з ними зв’язаним. Зіставлення міфологічного образа й образа героїні казки Андерсена займає значне місце в нашій роботі

На карті миру є невелика скандинавська країна Данія, у якій жив і затворів великий казкар Ханс-Кристиан Андерсен

У Данії все нагадує про Андерсена. У столиці Данії Копенгагені в Королівському саду коштує пам’ятник Андерсенові; вхід у Копенгагенский порт охороняє статуя Русалочки, героїні однієї із самих чудесних казок Андерсена

В Оденсе, місті, де народився Андерсен, є Сад його імені, як його ще називають, Сад казки. У цьому саду коштує пам’ятник письменникові й скульптура “Дикі лебеді”, створена за мотивами його однойменного добутку. В Оденсе перебуває Дім-музей Андерсена. Отут зібрані безцінні рукописи й найрідші видання казок на різних мовах - плід п’ятдесятилітньої напруженої роботи

“Ханс-Кристиан Андерсен є справді національним, самобутнім письменником, невіддільним від його рідних квітучих островів. У свідомості датчан він нерозривно пов’язаний з історією Данії, з її традиціями, природою, характером народу, з його своєрідною схильністю до гумору”, - так говорив в 1955 році, через 80 років після смерті великого казкаря, його співвітчизник, письменник Ханс Шерфиг. Справді, нікому з дитячих письменників дев’ятнадцятого століття не вдалося з такою повнотою відтворити у своїх добутках свою країну й свій народ, як це зробив Андерсен

Ханс-Кристиан Андерсен - один з деяких письменників світової літератури, що зуміли до кінця відбити свій час, виразити своє відношення до речей, свої думки, почуття, свій світогляд не в романах, оповіданнях, а тільки всказке.

У першій половині дев’ятнадцятого століття, слідом за німецькими романтиками, у Норвегії, Швеції й Данії розгортається широке збирання й вивчення народних казок. Цікаво відзначитити, що поряд із зовсім самобутнімиіми казкамками в збірникахах, що виходятять у серединіі столітття, широко представленіі й казковіі сюжетии, що маютьють всесвітнєє поширенння й, зокрема, що знайшлишли місцее в зборахах німецькихих народнихих казоок братівів Гримм “Казкка про тр лісових мужичках”, “Белоснежка” і інш.

Однак сюжети своїх казок Андерсен черпав насамперед не із книг, а зі спогадів дитинства

“Моя батьківщина Данія, - говорить він в автобіографії, - поетична країна, багата народними казками, стародавніми піснями, історичним минулим…”

У дитинстві Андерсен часто слухав казки з вуст бідних бабів богаделок, зайнятих рукоділлям, і його перші казки, такі, як “Кресало” або “Маленький Клаус і Великий Клаус”, з’явилися переказом цих, колись їм чутих народних казок. З 1835 року Андерсен починає друкувати зборів своїх казок, причому незабаром до них додається вся наростаюча кількість самостійна створених казок, у яких розкривається вся безмежна творча фантазія Андерсена, все багатство його спостережень реального миру, його поетичний погляд на життя, його любов клюдям.

Сам Андерсен говорив про світ своїх казок наступне: “Казкова поезія - це сама широка область поезії, вона простирається від кривавих могил стародавності до різнобарвних картинок простодушної дитячої легенди, убирає в себе народну літературу й художні твори, вона для мене представниця всякої поезії, і той, хто нею опанував, може вкласти в неї й трагічне, і комічне, і наївне, і іронію, і гумор, до послуг його й струни ліри, і белькіт дитини, і мовлення натураліста”.

У тематиці своїх казок, у їхніх образах Андерсен випестить далеко за межі тієї архаїчної дійсності, що відбилася в датських народних казках. І все це тому, що казка була для Андерсена не літературним поняттям, не жанром (вірніше, не тільки жанром), не сукупністю фантастичних подій, а чимсь значно більшим

У казці Андерсен знайшов форму, у якій він органічно зумів виразити своє відношення до життя. Казка якоюсь мірою з’явилася для нього способом бачити мир, способом пізнання мира

Коли мова йде про літературну казку, те найчастіше прийнято судити про цей жанр так, немов він - не в приклад іншим - вільний від законів, властивих літературі взагалі, цілком визначається нібито сваволею фантазії художника. Таке розуміння казки насправді в корені суперечить її істоті

Казка завжди пов’язана з реальністю: і по змісту, розкриваючи основні колізії - боротьбу Добра зі Злом, Правди із Кривдою, Працьовитості й Дармоїдства; і по своїй спрямованості, висуваючи перед людиною високі моральні ідеали й учачи його керуватися ними

Але в казки є свої специфічні засоби, одним із яких є фантастика - прийом, що не веде казку від життя, а що дозволяє глянути на життя з незвичайної крапки зору

Суть казки полягає в її реальності, і тільки саме життя і є джерелом казки, змістом її існування

Казка, по Андерсенові, не пов’язана з поданнями про веселої, радісної, зовні благополучного життя. У фольклорній казці ми звикли до щасливого кінця, але в андерсеновской казці такий кінець зустрічається вкрай рідко. Радість і щастя - у прагненні до добра, у твердому опорі людини похмурим силам дійсності, у безкорисливій боротьбі за правду. Хоча казки Андерсена за своєю формою, сюжетам здебільшого цілком доступні дітям, проте письменник уміє ставити в них більшої життєвої проблеми

Серед цих проблем видне місце займають проблеми мистецтва. Андерсен думає, що лише таке мистецтво має право на існування, що правдиво відбиває життя й близько народу. Ці думки він викладає у своїй знаменитій казці “Соловей”, що зберігає все зачарування й всю щиросердечну ясність андерсеновских казок для дітей

Pages: 1 2 3

Збережи - » Казки Андерсена й фольклорна казкова традиція . З'явився готовий твір.