Історія розвитку Землі для зручності вивчення поділена на чотири ери й одинадцять періодів. Два самих останніх періоди у свою чергу поділені на сім систем або епох.

Земна кора стратифікована, тобто різні гірські породи, що ськладають її, шарами лежать друг на другу. Як правило, вік гірських порід у напрямку до верхніх шарів зменшується. Виключення становлять ділянки з порушеним через рухи земної кори заляганням шарів. Вільям Смит в 18 в. помітив, що в плині геологічних періодів часу деякі організми значно просунулися у своїй будові.

За сучасними оцінками вік планети Земля нараховує приблизно 4,6 - 4,9 10 років. Ці оцінки ґрунтуються головним чином на дослідженні гірських порід методами радіометричного датування.

АРХЕЙ. Про життя в архее відомо не багато. Єдиними тваринними організмами були клітинні прокаріоти - бактерії й синьо-зелені водорості. Продуктами життєдіяльності цих примітивних мікроорганізмів є й найдавніші осадові породи (строматоліти) - вапняні утворення у вигляді стовпів, виявлені в Канаді, Австралії, Африці, на Уралі, у Сибіру. Бактеріальну основу мають осадові породи заліза, нікелю, марганцю. Багато мікроорганізмів - активні учасники формування колосальних, поки ще мало розведених ресурсів корисних копалин на дні Світового океану. Велика роль мікроорганізмів і в утворенні горючих сланців, нафти й газу. Синьо^-зелені, бактерії швидко поширюються в архее й стають хазяями планети. Ці організми не мали відособленого ядра, але розвитий системою обміну речовин, здатністю до розмноження. Синьо^-зелені, крім того, мали апарат фотосинтезу. Поява останнього було найбільшим ароморфозом в еволюції живої природи й відкрило один зі шляхів (імовірно, специфічно земний) утворення вільного кисню.

До кінця архею (2, 8-3 млрд. років тому) з’являються перші колоніальні водорості, що ськам’яніли залишки яких знайдені в Австралії, Африці й ін.

Найважливіший етап розвитку життя на Землі тісно пов’язаний зі зміною концентрації кисню в атмосфері, становленням озонового екрана. Завдяки життєдіяльності синьо-зелених зміст вільного кисню в атмосфері помітно зросло. Нагромадження кисню привело до виникнення первинного озонового екрана у верхніх шарах біосфери, що відкрив обрії для розквіту.

ПРОТЕРОЗОЙ. Протерозой - величезний по тривалості етап історичного розвитку Землі. У плині його бактерії й водорості досягають виняткового розквіту, з їхньою участю інтенсивно йшли процеси відкладення опадів. У результаті життєдіяльності железобактерий у протерозої утворилися найбільші залізорудні родовища.

На рубежі раннього й середнього рифея панування прокаріот переміняється розквітом еукариотов - зелених і золотавих водоростей. З одноклітинних еукариотов за короткий час розвиваються багатоклітинні зі ськладною організацією й спеціалізацією. Найдавніші представники багатоклітинних тварин відомі з пізнього рифея ( 700-600 млн. років тому) .

Тепер ми можемо затверджувати, що 650 млн. років тому земні моря населяли різноманітні багатоклітинні: одиночні й колоніальні поліпи, медузи, плоські хробаки й навіть предки сучасних кільчастих хробаків, членистоногих, молюськів і иглокожих. Деякі форми копалин тварин зараз важко віднести до відомих класів і типів. Серед рослинних організмів у той час переважали одноклітинні, але з’являються й багатоклітинні водорості (зелені, бурі, червоні) , гриби.

ПАЛЕОЗОЙ. До початку палеозойської ери життя минуло, може бути, найважливішу й важку частину свого шляху. Сформувалися чотири царства живої природи: прокаріоти, або дробянки, гриби, зелені рослини, тварини.

Родоначальниками царства зелених рослин були одноклітинні зелені водорості, розповсюджені ще в морях протерозою. Поряд із плаваючими формами серед низ з’явилися й прикріплені до дна. Фіксований спосіб життя зажадав розчленовування тіла на частині. Але більше перспективним виявилося придбання многоклеточности, поділ багатоклітинного тіла на частині, що виконують різні функції.

Вирішальне значення для подальшої еволюції мало виникнення такого важливого ароморфоза як підлоговий процес.

Як і коли відбувся поділ живого миру на рослини й тварини? Чи єдиний їхній корінь? Суперечки вчених навколо цього питання не затихають і сьогодні. Можливо, перші тварини відбулися від загального стовбура всіх еукариотов або від одноклітинних зелених водоростей.

КЕМБРІЙ – розквіт кістякових безхребетних. У цей період відбувався черговий період горотворення, перерозподілу площі суши й моря.

Клімат кембрію був помірним, материки незмінними. На суші як і раніше жили лише бактерії й синьо^-зелені. У морях панували зелені й бурі водорості, прикріплені до дна; у товщах вод плавали діатомові, золотаві, евгленовие водорості.

У результаті збільшення змиву солей із суши, морські тварини одержали можливість засвоювати в більших кількостях мінеральні солі. А це, у свою чергу, відкрило перед ними широкі шляхи побудови твердого кістяка.

Найбільш широкого поширення досягли найдавніші членистоногие - трилобіти, зовні подібні із сучасними ракоподібними - мокрицями. Дуже характерний для кембрію своєрідний тип багатоклітинних тварин - археоциат, що вимер до кінця періоду. У той час жили також різноманітні губки, корали, плеченогие, молюськи. Пізніше з’явилися морські їжаки.

ОРДОВИК. У морях ордовика були різноманітно представлені зелені, бурі й червоні водорості, численні трилобіти. В ордовике з’явилися перші головоногі молюськи, родичі сучасних восьминогів і кальмарів, поширилися плеченогие, брюхоногие молюськи. Ішов інтенсивний процес утворення рифів чотирипромінними коралами й табулятами. Широке поширення одержують граптолити - напівхордові, що сполучать у собі ознаки безхребетних і хребетних тварин напоминающие сучасних ланцетників.

В ордовике з’явилися спорові рослини - псилофіти, произростающие по берегах прісних водойм.

СИЛУР. На зміну теплим мілководним морям ордовика прийшли значні площі суши, що привело до иссушению клімату.

У силурських морях доживали своє століття граптолити, прийшли в занепад трилобіти, але виняткового розквіту досягли головоногі молюськи. Корали поступово витиснули археоциат.

У силурі розвилися своєрідні членистоногие - гігантські ракоськорпіони, що досягають до 2 м. у довжину. До кінця палеозою вся група ракоськорпіонів майже вимерла. Вони нагадували сучасного мечохвоста.

Особливо примітною подією цього періоду була поява й поширення перших представників хребетних тварин - панцирних “риб” . Ці “риби” лише за формою нагадували теперішніх риб, але належали до іншого класу хребетних - безщелепними або круглоротим. Вони не могли довго плавати й здебільшого лежали на дні заток і лагун. Через малорухомий спосіб життя вони виявилися нездатними до подальшого розвитку. Із сучасних представників клуглоротих відомі міноги й миксини.

Характерна риса силурийськрго періоду - інтенсивний розвиток наземних рослин.

Одним з перших наземних, вірніше земноводних, рослин були псилофіти, що ведуть свій родовід від зелених водоростей. У водоймах водорості адсорбируют воду й розчинені в ній речовини всією поверхнею тіла, от чому в них немає корінь, а вирости тіла, що нагадують корінь, служать лише органами прикріплення. У зв’язку з необхідністю проведення води від корінь до листів виникає судинна система.

Вихід рослин на сушу - один з найбільших моментів Еволюції. Він був підготовлений попередньою еволюцією органічного й неорганічного миру.

ДЕВОН. Девон - період риб. Клімат девону був більш різко континентальний, відбувалися зледеніння в гірських районах Південної Африки. У більше теплих районах клімат змінився убік більшого иссушения, з’явилися пустельні й напівпустельні області.

У морях девону великого розквіту досягли риби. Серед них були хрящові риби, з’явилися риби з кістковим кістяком. По будові плавців кісткові риби діляться на лучеперих і кистеперих. Донедавна вважалося, що кистеперие вимерли наприкінці палеозою. Але в 1938 р. рибальський траулер доставив у музей Ист -Лондона таку рибу й вона була названа латимерією.

Наприкінці палеозою найбільш істотним етапом розвитку життя було завоювання суши рослинами й тваринами. Цьому сприяло ськорочення морських басейнів, підняттям суши.

Від псилофітів виділилися типові спорові рослини: плауни, хвощі, папоротникообразние. На земній поверхні виникали перші ліси.

До початку карбону відбулося помітне потепління й зволоження. На величезних долинах і тропічних лісах в умовах безперервного літа все росло стрімко нагору. Еволюція відкрила новий шлях - розмноження насіннями. Тому голосеменние рослини підхопили еволюційну естафету, а спорові рослини залишилися бічною галуззю еволюції й відійшли на задній план.

Pages: 1 2

Збережи - » Історія розвитку Землі . З'явився готовий твір.