Як приклад можна привести харчові й захисні поведінкові реакції, що виникають при електричному подразненні обмежених ділянок гіпоталамуса. Під час захисного поводження артеріального тиську й кровоток у кістякових м’язах підвищуються, а кровоток у посудинах кишечника знижується. При харчовому поводженні зростає артеріальний тиськ і кровоток у кишечнику, а кровоток у кістякових м’язах зменшується. Аналогічні зміни гемодинамичеських параметрів спостерігаються й під час інших реакцій, що виникають у відповідь на подразнення гіпоталамуса, наприклад при терморегуляторних реакціях або половому поводженні.

За механізми регуляції гемодинаміки в цілому (тобто артеріального тиську у великому колі кровообігу, серцевого викиду й розподілу крові) , що діють за принципом систем, що стежать, відповідають нижні відділи стовбура мозку. Ці відділи одержують інформацію від артеріальних баро - і химорецепторов і механорецепторов передсердь і желудочков серця й посилають сигнали до різних структур серцево-судинної системи по симпатичним і парасимпатичеським ефферентним волокнах. Така бульбарная саморегуляція гемодинаміки у свою чергу управляється вищими відділами стовбура мозку, і особливо гіпоталамуса. Ця регуляція здійснюється завдяки нервовим зв’язкам між гіпоталамусом і преганглионарними вегетативними нейронами. Вища нервова регуляція серцево-судинної системи з боку гіпоталамуса бере участь у всіх ськладних вегетативних реакціях, для керування якими простої саморегуляції недостатньо, до таким регуляциям можна віднести: терморегуляцію, регуляцію прийому їжі, захисне поводження, фізичну діяльність і так далі.

3.1. Пристосувальні реакції серцево-судинної системи під час роботи.

Механізми пристосування гемодинаміки при фізичній роботі представляють теоретичний і практичний інтерес. При фізичному навантаженні підвищується серцевий викид (головним чином у результаті збільшення частоти ськорочень серця) і одночасно зростає кровоток у кістякових м’язах. У той же час кровоток через шкіру й органи черевної порожнини знижується. Ці пристосувальні циркуляторние реакції виникають практично одночасно з початком роботи.

Вони здійснюються центральною нервовою системою через гіпоталамус.

У собаки при електричному подразненні латеральної області гіпоталамуса на рівні мамиллярних тіл виникають точно такі ж вегетативні реакції, як і при бігу на тредбане. У тварин у стані наркозу електричне подразнення гіпоталамуса може супроводжуватися локомоторними актами й частішанням подиху. Шляхом невеликих змін положення дратівного електрода можна домогтися незалежний друг від друга вегетативних і соматичних реакцій. Всі ці ефекти усуваються при двосторонніх поразках відповідних зон; у собак з такими поразками зникають пристосувальні реакції серцево-судинної системи до роботи, і при бігу на тредбане, такі тварини швидко утомлюються. Ці дані свідчать про те, що в латеральній області гіпоталамуса розташовані групи нейронів, відповідальні за адаптацію гемодинаміки до м’язової роботи. У свою чергу ці відділи гіпоталамуса контролюються корою головного мозку. Невідомо, чи може здійснюватися така регуляція ізольованим гіпоталамусом, тому що для цього необхідно, щоб до гіпоталамуса надходили особливі сигнали кістякових м’язів.

Розділ 4. Гіпоталамус і поводження.

Електричне подразнення маленьких ділянок гіпоталамуса супроводжується виникненням у тваринних типових поведінкових реакцій, які настільки ж різноманітні, як і природні видоспецифичеськие типи поводження конкретної тварини. Найважливішими з таких реакцій є оборонне поводження й втеча, харчове поводження (споживання їжі й води) , полове поводження й терморегуляторні реакції. Всі ці поведінкові комплекси забезпечують виживання особини й виду, і тому їх можна назвати гомеостатичеськими процесами в широкому змісті цього слова. До ськладу кожного із цих комплексів входять соматорний, вегетативний і гормональний компоненти.

При локальному електричному подразненні каудального кільця в бодрствующей кішки виникає оборонне поводження, що проявляється в таких типових соматорних реакціях, як вигинання спини, шипіння, розбіжність пальців, випуськання пазурів, а також вегетативними реакціями - хеканням, розширенням зіниць і пилоерекцией в області спини й хвоста. Артеріальний тиськ і кровоток у кістякових м’язах при цьому зростають, а кровоток у кишечнику знижується (мал. 3 праворуч) . Такі вегетативні реакції зв’язані головним чином з порушенням адренергичеських симпатичних нейронів. У захисному поводженні беруть участь не тільки соматорная й вегетативна реакції, але й гормональні фактори.

При подразненні каудального відділу гіпоталамуса болючі подразнення викликають лише фрагменти оборонного поводження. Це свідчить про те, що нервові механізми оборонного поводження перебувають у задній частині гіпоталамуса.

Харчове поводження, також зв’язане зі структурами гіпоталамуса, по своїх реакціях майже протилежно оборонному поводженню. Харчове поводження виникає при місцевому електричному подразненні зони, розташованої 2-3 мм дорсальнее зони оборонного поводження (мал. 3 -1) . У цьому випадку спостерігаються всі реакції, характерні для тварини в пошуках їжі. Підійшовши до миськи, тварина зі штучно викликаним харчовим поводженням починає їсти, навіть якщо воно не голодно, і при цьому пережовує неїстівні предмети.

При дослідженні вегетативних реакцій можна виявити, що таке поводження супроводжується збільшеним слиновиділенням, підвищенням моторики й кровопостачання кишечника й зниженням м’язового кровотока (мал. 3) . Всі ці типові зміни вегетативних функцій при харчовому поводженні служать як би підготовчим етапом до прийому їжі. Під час харчового поводження підвищується активність парасимпатичеських нервів шлунково-кишкового тракту.

Розділ 5. Принципи організації гіпоталамуса.

Дані систематичних досліджень гіпоталамуса за допомогою локального електричного подразнення свідчать про те, що в цьому центрі існують нервові структури, що управляють найрізноманітнішими поведінковими реакціями. У досвідах з використанням інших методів - наприклад, руйнування або хімічного подразнення - це положення було підтверджено й розширене.

Приклад: афагия (відмова від їжі) , що виникає при поразках латеральних областей гіпоталамуса, електричне подразнення яких приводить до харчового поводження. Руйнування медіальних областей гіпоталамуса, подразнення яких гальмує харчове поводження (центрів насичення) , супроводжується гиперфагией (надмірним споживанням їжі) .

Області гіпоталамуса, подразнення яких приводить до поведінкових реакцій, широко перекриваються. У зв’язку із цим поки ще не вдалося виділити функціональні або анатомічні ськупчення нейронів, відповідальних за те або інше поводження. Так, ядра гіпоталамуса, що виявляються за допомогою нейрогистологичеських методів, лише досить приблизно відповідають областям, подразнення яких супроводжується поведінковими реакціями. Таким чином, нервові утворення, що забезпечують формування цілісного поводження з окремих реакцій, не слід розглядати як чітко обкреслені анатомічні структури (на що могло б наштовхнути існування таких термінів, як “центр голоду” і “центр насичення” ) .

Нейронна організація гіпоталамуса, завдяки якій це невелике утворення здатне управляти безліччю життєво важливих поведінкових реакцій і нейрогуморальних регуляторних процесів, залишається загадкою.

Можливо, групи нейронів гіпоталамуса, відповідальні за виконання якої-небудь функції, відрізняються друг від друга афферентними й ефферентними зв’язками, медіаторами, розташуванням дендритів тощо. Можна припустити, що в маловивчені нами нервових ланцюгах гіпоталамуса заложенни численні програми. Активізація цих програм під впливом нервових сигналів від вишележащих відділів мозку (наприклад, лимбичеськой системи) і сигналів від рецепторів і внутрішнього Середовища організму може привести до різним поведінковим і нейрогуморальним регуляторним реакціям.

Розділ 6. Функціональні розлади в людей з ушкодженнями гіпоталамуса В людини порушення діяльності гіпоталамуса бувають зв’язані головним чином з неопластичеськими (пухлинними) , травматичними або запальними поразками. Подібні поразки можуть бути досить обмеженими, захоплюючи передній, проміжний або задній відділ гіпоталамуса. У таких хворих спостерігаються ськладні функціональні розлади. Характер цих розладів визначається, крім усього іншого, гостротою (наприклад, при травмах) або тривалістю (наприклад, при повільно зростаючих пухлинах) процесу. При обмежених гострих поразках можуть виникати значні функціональні порушення, у той час як при повільно зростаючих пухлинах ці порушення починають проявлятися лише при далеко, що зайшов процесі.

Pages: 1 2 3