Під час хрестових походів наприкінці XII в. хрестоносці зазнають поразки у своєму третьому поході й змушені укласти перемир’я з арабським султаном Саладином, що править Єрусалимом. У місто доставили двадцять полонених лицарів, і всі, за винятком одного, страчені за наказом Саладина. Оставшийся в живих молодий лицар-тамплієр вільно гуляє по місту в білому плащі. Під час пожежі, случившегося в будинку багатого єврея Натана, юнак з ризиком для власного життя рятує його дочка Рэху.

Натан вертається з ділової подорожі й привозить із Вавилона на двадцятьох верблюдах багатий вантаж. Одновірці шанують його, «немов князя», і прозвали «Натаном-мудрецом», не «Натаном-богачом», як зауважують багато хто. Натана зустрічає подруга його дочки, християнка Дайя, що давно живе в будинку. Вона розповідає хазяїнові про те, що трапилося,, і він відразу ж хоче бачити шляхетного юнака-рятівника, щоб щедро винагородити його. Дайя пояснює, що тамплієр не бажає спілкуватися з ним і на зроблене нею запрошення відвідати їхній будинок відповідає гіркими глузуваннями

Скромна Рэха вважає, що бог «створив чудо» і послав їй у порятунок «теперішнього ангела» з білими крильми. Натан повчає дочку, що набожно мріяти набагато легше, ніж надходити по совісті й боргу, відданість богу варто виражати справами. Їхнє загальне завдання - знайти тамплієра й допомогти християнинові, самотньому, без друзів і грошей у чужому місті. Натан уважає чудом, що дочка залишилася жива завдяки людині, що сам урятувався «чималим чудом». Ніколи колись Саладин не проявляв пощади до полонених лицарів. Ходять слухи, що в цьому тамплієрі султан знаходить велику подібність із любим братом, що вмер двадцять років тому назад.

За час відсутності Натана його друг і партнер по шахам дервіш Аль-Гафи стає скарбником султана. Це дуже дивує Натана, що знає свого друга як «дервіша серцем». Аль-Гафи повідомляє Натану, що скарбниця Саладина збідніла, перемир’я через хрестоносців підходить до кінцю, і султанові потрібно багато грошей для війни. Якщо Натан «відкриє свою скриню» для Саладина, то цим він допоможе виконати службовий борг Аль-Гафи. Натан готовий дати гроші Аль-Гафи як своєму другові, але аж ніяк не як скарбникові султана. Аль-Гафи визнає, що Натан добрий так само, як і розумний, він хоче поступитися Натану свою посаду скарбника, щоб знову стати вільним дервішем

До тамплієра, що поблизу гуляє султанського палацу, підходить послушник з монастиря, посланий патріархом, що хоче вивідати причину милості Саладина. Тамплієр не знає нічого, крім слухів, і послушник передає йому думка патріарха: всевишній, мабуть, зберіг тамплієра для «великих справ». Тамплієр з іронією зауважує, що порятунок з вогню єврейки, безумовно, одне з таких справ. Однак у патріарха є важливе доручення для нього - передати в табір супротивника султана - хрестоносцям військові розрахунки Саладина. Юнак відмовляється, адже він зобов’язаний життям Саладину, а його борг тамплієра ордена - боротися, а не служити «у вивідачах». Послушник схвалює рішення тамплієра не ставати «невдячним негідником».

Саладин грає в шахи із сестрою Зиттой. Обоє розуміють, що війна, який вони не хочуть, неминуча. Зитта обурюється християнами, які звеличують свою християнську гордість замість того, щоб почитати й випливати загальним людським чеснотам. Саладин захищає християн, він думає, що все зло - в ордені тамплієрів,, тобто в організації, а не у вірі. В інтересах лицарства вони перетворили себе в «тупих ченців» і в сліпому розрахунку на удачу зривають перемир’я

Приходить Аль-Гафи, і Саладин нагадує йому про гроші. Він пропонує скарбникові звернутися до друга Натану, про яке чув, що той мудрий і багатий. Але Аль-Гафи лукавить і запевняє, що Натан нікого й жодного разу грішми не позичив, а подає, як і сам Саладин, тільки жебраком, будь те єврей, християнин або мусульманин. У грошових справах Натан поводиться як «звичайний жид». Пізніше Аль-Гафи пояснює Натану свою неправду співчуттям другові, небажанням бачити його скарбником у султана, що «зніме з його останню сорочку».

Даия вмовляє Натана самому звернутися до тамплієра, що першим «не піде до єврея». Натан так і надходить і натрапляє на презирливе небажання говорити «з жидом», навіть із богатим. Але наполегливість і искреннее бажання Натана висловити подяку за дочку діють на тамплієра, і він вступає в розмову. Слова Натана про те, що єврей і християнин повинні насамперед виявити себе як люди й тільки потім - як представники своєї віри, знаходять відгук у його серце. Тамплієр хоче стати другом Натана й познайомитися з Рэхой. Натан запрошує його у свій будинок і довідається ім’я юнака - воно німецького походження. Натан згадує, що в тутешніх краях побували багато представників цього роду й кістки багатьох з них гниють тут у землі. Тамплієр підтверджує це, і вони розстаються. Натан думає про незвичайну подібність юнака з його давнім померлим другом, це наводить його на деяких підозри

Натана викликають до Саладину, а тамплієр, не знаючи про це, приходить у будинок до нього. Рэха хоче кинутися до ніг свого рятівника, але тамплієр утримує її й любується прекрасною дівчиною. Майже відразу ж він, у зніяковілості, тікає за Натаном. Рэха зізнається Дайе, що по невідомій їй причині «знаходить свій спокій» в «занепокоєнні» лицаря, що кинулося їй в очі. Серце дівчини «стало битися рівно».

На диво Натана, що очікувало від султана питання про гроші, той нетерпляче жадає від мудрого єврея прямої й відвертої відповіді на зовсім інше питання - яка віра краще. Один з них - єврей, іншої - мусульманин, тамплієр - християнин. Саладин затверджує, що лише одна віра може бути щирої. У відповідь Натан розповідає казку про три кільця. Один батько, у якого в спадщину було кільце, що володіло чудесною силою, мав трьох синів, яких однаково любив. Він замовив ще два кільця, зовсім подібних першому, і перед смертю подарував кожному синові по кільцю. Потім ніхто з них не зміг довести, що саме його кільце - чудесне й робить власника їм главою роду. Так само кaк неможливо було довідатися, у кого теперішнє кільце, так само не можна віддавати перевагу одній вірі перед інший

Саладин визнає правоту Натана, захоплюється його мудрістю й просить стати другом. Він не говорить про свої грошові утруднення. Натан сам пропонує йому своя допомога

Тамплієр підстерігає Натана, що вертається від Саладина в гарному настрої, і просить у нього руки Рэхи. Під час пожежі він не розглянув дівчину, а тепер закохався з першого погляду. Юнак не сумнівається в згоді батька Рэхи. Але Натану потрібно розібратися в родоводі тамплієра, він не дає йому відповіді, чим, сам того не бажаючи, кривдить юнака

Від Дайи тамплієр довідається, що Рэха - приймальня дочка Натана, вона християнка. Тамплієр розшукує патріарха й, не називаючи імен, запитує, чи має право єврей виховувати християнку в єврейській вірі. Патріарх суворо засуджує «жида» - він повинен бути спалений. Патріарх не вірить, що питання тамплієра носить відвернений характер, і велить послушникові знайти реального «злочинця».

Тамплієр довірливо приходить до Саладину й розповідає про усім. Він уже шкодує про свій учинок і боїться за Натана. Саладин заспокоює гарячого характером юнака й запрошує жити в нього в палаці - як християнин або кaк мусульманин, однаково. Тамплієр з радістю приймає запрошення

Натан довідається від послушника, що саме той вісімнадцять років тому передав йому дівчинки-дитини, що залишилася без батьків. Її батько був другом Натана, не раз рятував його від меча Незадовго до цього в тих місцях, де жив Натан, християни перебили всіх євреїв, при цьому Натан втратився дружин і синів. Послушник дає Натану молитовник, у якому рукою власника - батька дівчинки записаний родовід дитини й усіх рідних

Тепер Натану відомо й походження тамплієра, що кається перед ним у своєму мимовільному доносі патріархові. Натан, під заступництвом Саладина, не боїться патріарха. Тамплієр знову просить у Натана руки Рэхи, але ніяк не може одержати відповідь

У палаці султана Рэха, довідавшись, що вона прийомна дочка Натана, на колінах благає Саладина не розлучати її з батьком. У Саладина немає цього й у думках, він жартівливо пропонує їй себе як «третього батька». У цей час приходять Натан і тамплієр

Pages: 1 2