Значне місце у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненки займають сентиментально-реалістичні повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Нещасна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної з них своя доля, але є в цій долі щось загальне для всіх дівчин - кожна з них, по-своєму звичайно, переживає найясніше в житті почуття - любов. Так у повісті «Маруся» на перешкоді до одруження закоханих коштує перспектива важкої двадцятип’ятилітньої солдатської служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Опоетизована історія чистої й вірної любові сільської дівчини Марусі й хлопця з міських ремісників Василя завершується трагічно.

У повісті «Козир-дівка» автор виводить новий для української літератури образ вольових, рішучих, сповнених почуттів, людського достоїнства селянської дівчини, що перемогла в боротьбі з місцевою владою й судом і звільняє з в’язниці свого нареченого - бідняка-сироту Лева, якого несправедливо засудили до посилання в Сибір. В образі, у її рішучих діях, у її відношенні до посадових осіб, до здирників «панов-судящих» показується пробудження соціальної активності в простої української жінки. У повісті «Нещасна Оксана» розробляється художником злободенна на ті часи тема - відомість паном дівчини-селянки. Однієї із причин життєвої драми сільської красуні Оксани, що стала покриткой, письменник у дидактично-осудливому дусі виставляє її старання перейти у вищий соціальний стан

Прямій протилежністю Оксані є Галочка, головна героїня повести «Щира любов». Селянська дівчина Галя відмовляє щиро закоханому в неї офіцерові-поміщикові Семенові Івановичеві. Реально й розсудливо мисляча, розумна героїня знає, що панське оточення улюбленого не прийме її, просту селянку, у своє коло й шлюб з нею прирік би Семена Івановича на постійне моральне страждання. Таким чином, Квітка-Основ’яненко показує різні долі, різні характери, різне відношення життя українських сільських дівчин, підкреслюючи, що основним у цих характерах є моральна чистота