Доля російського війна в розповіді Шолохова “Доля людини” Наприкінці 56р. М. А.Шолохов опублікував свою розповідь “Доля людини”. Це розповідь про просту людину на великій війні, що ціною втрати близьких, товаришів, своєю мужністю, героїзмом надав право на життя й волю батьківщині. Андрій Соколов скромний трудівник, батько великого сімейства жив, працював і був щасливий, але гримнула війна. Соколів, як і тисячі інших, пішов на фронт. І отут всі лиха війни нахлинули на нього: був контужений і потрапив у полон, кочував з одного концтабору в іншій, намагався бігти, але був пійманий. Не раз смерть дивилася йому в очі, але російська гордість і людське достоїнство допомагали знаходити в собі мужності й завжди залишатися людиною

Коли комендант табору викликав Андрія до себе й загрожував, особисто розстріляти його, не втратив людську особу Андрій, не став пити за перемогу Німеччини, а сказав, що думав. І за це навіть садист-комендант, що особисто бив полонених щоранку, заповажав його й відпустив, нагородивши хлібом і салом. Цей подарунок був розділений нарівно між всіма полоненими. Пізніше Андрій усе таки знаходить можливість бігти, прихопивши із собою інженера в чині майора, якого возив на машині. Але Шолохов нам показує героїзм російської людини не тільки в боротьбі сврагом.

Страшне горе осягло Андрія Соколова ще до кінця війни від бомби, що потрапила в будинок, загинули дружина й дві дочки, а сина підстрелив снайпер уже в Берліні в самий день Перемоги, 9 травня 1945р. Здавалося, після всіх випробувань, що випали на долю однієї людини, він міг озлобитися, зламатися, замкнути в собі. Але цього не трапилося: розуміючи, як важка втрата рідних і безрадісна самітність, вона всиновляє хлопчика Ванюшу 5 років, у якого війна відняла батьків. Андрій пригрів, ощасливив сирітську душу, і завдяки теплу й подяці дитини, сам почав вертатися кжизни.

Соколов говорить: “Уночі те погладиш його сонного, волосенки у вихрах понюхаєш, і серце відходить, легшати, а то воно в мене закам’яніло від горяе”Всією логікою своєї розповіді Шолохов довів, що його герой не може бути зломлений життям, тому що в ньому є те, що зламати не можна: людське достоїнство, любов до життя, батьківщині, до людей, доброта, що допомагають жити, боротися, трудитися. Андрій Соколов насамперед думає про обов’язки перед близькими, товаришами, Батьківщиною, людством. Це для нього не подвиг, а природна потреба

И таких простих чудесних людей багато. Саме вони й виграли війну, і відновили зруйновану країну, щоб життя тривало далі й була краще, счастливее. Тому Андрій Соколов близький, зрозумілий і доріг нам завжди.