Відзначаючи, що ідейнотематичні константи твору втілюють в образах, вчителю доцільно поставити учням запитання: який тип художньої трансформації автор кладе в образи поезії?

Спостереження дітей за особливостями творення образів повинно підказувати їм правильну відповідь. Саме метафоризація як один із найпоширеніших засобів образного поняття світу покладена в основу поетичних образів твору. Розгорнутість метафоричного

тла образів надає творові символічної поглибленості, невичерпності в його осягненні, створює безмежний простір його онтології.

Дещо складніший композиційний тип подибуємо в 146 сонеті. Тут до протиставлення додається ще й риторичне звернення до безсмертної душі, яку автор ставить в бінарну опозицію до смертної плоті.

Оцей непереборний потяг, захоплення цією жінкою, непостійною жінкою, характеризує самого поета. Його земна жінка з яскравими чеснотами і не менш виразними вадами більше захоплює, ніж кокетки, хай навіть богоподібні, але холодні красуні.

Поетична сповідь Шекспіра про своє кохання до смуглянки поступово набуває трагічної тональності. Останні сонети з сугестивною силою і щирістю розповідають про велике духовне потрясіння, яке пережив поет, переконавшись у порочності коханої.

Він звинувачує очі за те, що вони обманювали серце, і тут же докоряє серцеві, яке не хоче вірити очам, що побачили порок. Він страждає від того, що правда зникла з його взаємин зі “смуглявою леді”, гірко усвідомлюючи:

Шаленець, я зробився сам не свій

Од правди, що її не варто знати,

Я вірив, що ти чиста і ясна,

Ти ж — наче пекло, наче ніч, страшна ти.

Заключний вірш із циклу сонетів, присвячений “смуглявій леді”, — це один з найправдивіших хвилюючих зображень внутрішньої трагедії людини, яка любить настільки, що невірність і порочність коханої не можуть змирити його з думкою, що він повинен розлучитися з легковажною красунею.

Має сенс О. Алексєєнко, стверджуючи, що віршований цикл “Сонетів” — це справжній ренесансний гімн людині. Сповнена глибокого психологізму і внутрішнього драматизму лірика Шекспіра стала новим етапом у розвитку не лише англійської поезії, а й світового поетичного мистецтва.

Учитель має чудову нагоду організувати дослідницьку роботу учнів над типологічною подібністю сонетів В. Шекспіра і Д. Павличка (порівнюючи не лише переклади, а й оригінали).

Запитання для самоконтролю учнів:

1.Які специфічні особливості сонетів Шекспіра ви помітили?

2.В який період свого життя і творчості звернувся Шекспір до написання поезії?

3.Визначте основні ідейнотематичні групи со

нетів. Який мотив, на вашу думку, домінує?

4.Як розкрито в циклі тему кохання?

5.Яким постає в уяві читача образ коханої? Які художні засоби використовує поет для створення цього образу? На основі тексту складіть її портретний опис.

6.Які з сонетів Шекспіра вам найбільше сподобалися? Чим саме? Вивчіть їх напам’ять.

Врахування викладачемсловесником можливостей різних підходів до літературного твору допоможе йому уникнути шаблону, особливо при переході від одного письменника до іншого, від твору до твору.

При всій багатогранності можливих аспектів розгляду літературного твору варто пам’ятати, що початковим і кінцевим моментом вивчення є сам літературний текст, узятий у всій складній системі “зчеплень”, взаємозв’язків його компонентів, які утворюють єдине ціле.

Більше того, будьякий обраний вчителем аспект аналізу може бути виправданим лише в тому випадку, якщо він цілеспрямований, допомагає увійти у внутрішню суть даного твору, збагачує уяву про нього як про ідейноестетичне цілісне явище.

А. В.Градовський, доктор педагогічних наук Черкаси

Pages: 1 2

Збережи - » Для вивчення сонетів Шекспіра . З'явився готовий твір.