В.Шекспір — автор 154 сонетів, які вперше були опубліковані в 1609 році. Створювалися вони впродовж тривалого часу і відбили ті значні зміни, які відбувалися в світогляді і творчості автора. Підтвердженням подібної сентенції може слугувати свідчення одного із сучасників поета, який у 1598 році писав, що “сонети Шекспіра відомі в колі його друзів”. Дехто з дослідників спробував реставрувати факти біографії поета, визначити тих не названих поіменно осіб, портрети яких ми знаходимо у цих віршах. Одначе подібні намагання, як виявилося, не принесли конкретних і переконливих результатів. І це цілком закономірно.

Розпочинати вивчення теми з учнями можна із з’ясування поняття про сонет та його особливості в італійській та англійській літературах. Сонет, як стійка лірична віршована 14рядкова форма із певним порядком римування, зародився в Італії у XIII столітті. Він став однією з найулюбленіших форм ліричної поезії великих італійських поетів епохи Відродження і під пером Данте, а особливо — Петрарки набув тієї гнучкості, яка необхідна короткому віршу, що містить у собі почасти дуже важливий філософськоетичний зміст. Згодом сонет утвердився завдяки зусиллям Томаса Уайєтта (1503—1542) і Генрі Серрея (1517—1547). Але їхні сонети відрізнялися від італійських. У чому ця суттєва різниця? Дамо учням можливість зробити висновок самостійно, порівнявши один із сонетів Петрарки і Шекспіра (зокрема, сонета Ф.Петрарки “На смерть Лаури” та XV сонета В.Шекспіра).

В ході аналізу учні доходять висновку, що англійський сонет різниться від італійського внутрішньою будовою (3 катрени і 1 дистих), вільним порядком римування, за яким три чотиривірші мають по дві самостійні рими, а два останні рядки.римуються між собою. У всіх шекспірівських сонетах є одна важлит ва спільна риса, характерна для творчого почерку поета, — це напружений драматизм. У ньому обов’язково присутній гострий конфлікт, який розв’язується, як правило, в останніх рядках сонета.

Запропонуємо учням завдання:

1.Дайте визначення сонета як одного з поетичних жанрів.

2.Як побудований сонет, чи впливає його будова на внутрішній зміст?

3.Виділіть образи першого катрена, з’ясуйте їх значення.

4.Визначте інтонаційний перелом.

5.Які головні змістові образи в терцинах ви помітили? Як вони змінюють настрій сонетів?

Саме блискуче поєднання довершеної форми з багатим ідейним змістом зробили сонети Шекспіра прекрасним естетичним пам’ятником далекої епохи, в якому великий гуманіст розповів нащадкам про істинні і глибокі переживання.

Учні визначають тематичні групи сонетів: А —Сонети, присвячені другові (1—126)

1.Оспівування друга (1 —26)

2.Випробування дружби (27—99)

—гіркота розлуки (27—32)

—перше розчарування в другові (33—42)

—сум і побоювання (43—55)

—зростаюче відчуження і меланхолія (55—76)

—суперництво і ревнощі до інших поетів (77—96)

— “зима розлуки” (97—99).

3. Торжество відновленої дружби (100—126)

Б — Сонети, присвячені смуглявій леді (127—152)

В — Радість і краса кохання (153—154)

Г— Тема поета і його естетичне кредо.

Домінанта естетики Шекспіра розкривається у 103 сонеті, де поет утверджує перевагу прекрасного в житті над його відбиттям у творах мистецтва. Мистецтво — дзеркало природи — це головний лейтмотив названого сонета:

Ні! Не вмістить мені в слова все те,

Що дзеркало віддасть тобі просте.

У ряді сонетів (55, 60, 63, 64, 65, 107) розкривається тема нетлінності творів мистецтва, розуміння того, що поет буде безсмертним у своїх творіннях. Ця думка набуває більшої гнучкості і чіткості у сонеті 55. І раптом у 111 сонеті Шекспір мовить про тавро, накладене на нього його професією драматурга. Це відчайдушний крик душі митця, обуреного тим становищем, яке займав театр в його часи. Сонети 21,82,85 містять полеміку поета зі своїми літературними супротивниками, в якій неважко відчути боротьбу різноманітних напрямків в англійській поезії того часу.

Важливе місце у тематичному різнобарв’ї займає мотив дружби і кохання. У сонеті 78, йдучи за іншими поетами Відродження, Шекспір стверджує, що кохання — це величезна творча сила, яка надихає мистецтво і робить людину шляхетною.

Але поет переконаний, що найбільше щастя — кохати і знати, що ти коханий (сонети 25,29):

Я промінять ніколи б не хотів

Твою любов на славу королів (29).

Але прекрасне стає ще привабливішим, коли воно оздоблене правдою:

В оправі правди чистої і ясної

Для нас краса привабніша стократ (54).

Кохання можна вважати справжнім за умови його взаємності й сталості:

У всіх речах ти, що для нас чарівні,

Та в сталості тобі немає рівних (53).

Шекспірівська оцінка кохання і дружби не лишає місця ревнощам — егоїстичному почуттю, заснованому на ставленні до коханої людини як до своєї власності:

Ревнива мисль не сміє підійти

До справ твоїх, заглянути в ті справи.

Я, раб німий, лиш думать маю право:

Щасливі ті, хто зараз там, де ти (57).

Або в сонеті 58:

Хай крає Бог, що дав мене в раби.

Щоб я посмів твого жадати звіту,

Чинить контроль тобі. Що хоч роби, —

Покірний раб не має права сміти.

Хоч більшість сонетів присвячена розв’язанню етичних проблем, в них постійно пульсує інтерес поета до громадського життя своєї епохи. Виникають образи держави, яка гине під натиском Часу, війни, яка бороздить шанцями лице землі, скнари, який тремтить над скарбами, або людини, яка вихваляється знатністю свого походження. Саме вони свідчать про ту пильну увагу, яку виявляє Шекспір до різноманітних явищ дійсності.

Найвідоміший сонет 66 являє собою сконцентроване вираження несприйняття поетом життя, яке спотворює взаємини між людьми. Не випадково чимало дослідників зіставляють цей сонет з найпохмурішими трагедіями Шекспіра.

А поряд з таким вибухом трагедійного пафосу в сонетах звучить щире, почасти зігріте м’яким гумором співчуття простій людині, її скромним щоденним турботам (сонет 143). І разом з цим співчуттям в образну систему шекспірівських сонетів могутнім потоком вливаються порівняння і метафори. Саме багатство образів, використаних в сонетах, пояснює неповторну індивідуальність, своєрідність кожного з віршів.

Особливе місце у збірці посідають 25 сонетів (127—152), про які ми з певною достовірністю можемо говорити як про поетичне відображення захоплення Шекспіра невідомою заміжньою жінкою, яку впродовж кількох століть називають “смуглява леді сонетів”. У них автор постає як блискучий майстер портретної характеристики, здатний лаконічно й лапідарно подавати яскраве і неповторне зображення не лише зовнішності, а й духовного єства.

У 117 і 130 сонетах подається зовнішня характеристика дами. Поет з гордіспо підкреслює, що його кохана прекрасніша від “розфарбованих богинь” (мається на увазі ідеал жіночої краси, який утвердився в літературі Відродження: білявка зі світлими очима, білосніжною шкірою і рум’янцем на щоках).

Відомий 13О сонет дає не лише портрет “смуглявої леді”, він розкриває також особливості світогляду І±’~кспіра — людини пізнього Відродження, який радіє з того, що він має щастя бачити земну красу своєї коханої. Розкидані в різних моментах деталі також повно відтворюють характер леді. У ній:

Безстидства дух у хтивості живе,

А в дії хтивість — що то за потвора! —

Лжесвідчить, убиває, нищить, рве,

На дикощі й падлюцтво завжди хворі.

У 138 сонеті поет зізнається:

Ми дурим один одного

І наші вади брехнями влещаєм.

Образнотематична композиція 144 сонета будується за одним із традиційних, поширених морфологічних типів — зіставлення двох образів, які діалектично взаємодіють:

Є дві любові, мов два рухи в мене —

Два янголи, що борються тихцем,

Дух кращий — то благословення,

Дух гірший — то жона з хмурним лицем.

Розпочавши вірш з констатації вихідної й основоположної тези, поет поглиблює її в подальших медитативних рефлексіях другого катрена:

Вони обидва володіють мною.

Жадає в образі жіночім дно

Мого святця зробити сатаною,

Затьмарити його сяйне чоло.

Особливої ліричної виразності поетовим думкам надає внутрішнє напружене почуття, одвічне зіткнення антагоністичних начал в людині. Логічне завершення розвитку теми подане в кінцевому дистиху.

До речі, розглядаючи сонетну форму Шекспіра, словеснику необхідно звернути увагу учнів на новаторський характер у використанні традиційного жанру, мається на увазі застосування поетом трьох чотиривіршів та одного тривірша. Оновлення канонічної форми засвідчило внутрішню гнучкість жанру, його невичерпний естетичний потенціал.

Pages: 1 2

Збережи - » Для вивчення сонетів Шекспіра . З'явився готовий твір.