Тарас Григорович Шевченко народився за часів кріпаччини. Дуже рано залишився сиротою. Тяжка праця та злидні поклали його матір у домовину. За матір’ю помер і батько. Маленького Тараса доглядала сестра Катерина, яка сама ще була дитиною. Бувало, цілий день на вигоні уквітках самотньо сидів Тарас і ніхто не знав, скільки сліз він виплакав за день. В його родині працювали всі: батьки — на панщині, братик Микита — пастухом, сестра Катря — на городі. Кинутий напризволяще Тарас навіть одного разу зник, заблукавши в полі. Хлопчика знайшли чумаки, які й привезли його додому. Батько тоді зауважив, що бути йому другим Кармалюком. Природа, яка оточувала Тараса, була дивною й чарівною, там співали солов’ї, гули хрущі, кувала зозуля. Вечорами він сам або з сестрою співав пісні. Наслухавшись про панщину, про гайдамаків, рубав шаблею голови панам, тобто бур’янам. Любив малювати будинки, церкви. На маленького Тараса впливав дід, який умів читати, багато розповідав про гайдамаків. Ще маленьким Тарас просився до школи, а потрапивши туди, вчився добре. У школі прокинулося бажання писати, вивчитись. Пізніше з’явилася жага до малювання. Навіть надзвичайно тяжке життя, яке було в майбутнього Великого Кобзаря, не зупинило його у досягненні своєї мрії.