Коли я хворію, коли мені смутно або нудно, коли кращі друзі роз’їжджаються влітку з міста, я беру чудову книгу Р. е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена й, затишно влаштувавшись у кріслі, починаю читати. Оповідання головного героя не просто забавні. Немає меж фантазії й вигадкам «самої правдивої людини на землі». І якщо спочатку після кожного оповідання хочеться викликнути: «Не може цього бути!» - те вже через кілька сторінок ти просто «ковтаєш» главу за главою, захоплюючись незвичайною спритністю й кмітливістю безстрашного мандрівника.

У мене є друг, що теж, як і Мюнхгаузен, любить прикрасити реальні події або щось присочинить. Він говорить, що якщо в житті не відбувається нічого цікавого й захоплюючого, те це потрібно придумати. От чому мені ніколи не буває нудно, коли мій друг поруч. У багатій, розвитій фантазії, на мій погляд, немає нічого поганого, адже ці забавні й захоплюючі оповідання нікому не приносять шкоди, зате допомагають у повсякденних і звичних подіях побачити щось яскраве, незвичайне й запоминающееся.