“Що погано? Що добре? Що треба любити, що треба allsoch. ru 2001-2005 ненавидіти?

Для чого жити й що таке я…” Багато тисяч років людство б’ється над цими питаннями, але чим далі воно заходить у пошуку відповіді, тим більше нових питань встає перед ним. Пошуками місця в житті постійно зайняті й герої роману Л. Н. Толстого “Війна й мир” Андрій Болконский і Пьер Безухов. Їхні відносини дуже незабаром переросли в дружбу - теперішню, щиру, довірчу. Мені здається, що теперішні друзі, як і закохані, за словами однієї великої людини, дивляться не один на одного, але в одну сторону. Безумовно, цей критерій можна застосувати до таким різного по характерах і неповторності життєвого шляху, але подібним по нескінченному прагненню до самовдосконалення, до осмисленого повноцінного життя Андрію Болконскому й Пьеру Безухову. Товстої веде своїх героїв через безперервний ряд захоплень тим, що здається їм найбільш значним у житті людини й суспільства, але дуже часто ці захоплення приводять героїв до розчарування, оскільки те, що спочатку їх залучає, на ділі виявляється дрібним і незначним

И лише в результаті жорстоких зіткнень із миром, у результаті звільнення від “міражів” друзі відкривають те, що, з їхнього погляду, є щирим, справжнім. Однак цікавіше всього те, що й Андрій Болконский, і Пьер Безухов, неповторно, кожний по-своєму й навіть у різний час приходять до результатів, що вражають своєю спільністю. Так, у міру більше глибокого проникнення в щиру сутність навколишнього їхнього суспільства, ним стає тісно у вузькому, фальшивому й безглуздому просторі світла, що обмежує й обтяжує їх, і вони йдуть звідти в пошуках нових людських цінностей. І Пьер, і князь Андрій у свій час проходять через захоплення Наполеоном, причому якщо Безухова ця людина залучає як “спадкоємець” французької революції, те Болконский зв’язує з ім’ям Наполеона власні мрії про велику славу й подвиг. Переконатися у фальшивості, неспроможності цього ідола й Пьеру, і Андрію допомагає спостереження й спілкування із простим російським народом, солдатами під час історичних подій війни 1812 року

Мужність і сила простих людей під час Бородінського бою змусили Пьера Безухова зненавидіти Наполеона, що принесло людству стільки зла. У болісних пошуках істини він поступово звільняється від дрібних егоїстичних почуттів і приходить до розуміння справжніх цінностей життя, що вражають його своєю простотою, доступністю, природністю, добротою, і в цьому йому знову допомагають російські солдати, а особливо Платон Каратаев у полоні у французів. Пьер починає розуміти, що сенс життя - у ній самої, її природних радостях, у служінні людям. Князь Андрій під час бою при Аустерлице зробив подвиг перед важким пораненням, підхопивши падаючий прапор і прагнучи захопити за собою солдат

И от, поранений, він падає на землю й бачить високо над собою блакитне небо. Усе міняється в його душі: “Як тихо, спокійно й урочисто, зовсім не так, як я біг… Зовсім не так повзуть хмари по цьому високому нескінченному небу. Як же я не бачив раніше цього високого неба?

И як я щасливий, що довідався його нарешті. Так! все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба”. Суворі військові події, запеклі сутички озлоблених і переляканих людей, що знищують один одного, важке поранення, що поставило його на грань життя й смерті, відкривають Болконскому примарність його прагнень до військової слави, змушують його визнати й дріб’язковість, і незначність мнимої величі Наполеона

Розчарувавшись в ідеалах і цілях свого життя, Андрій Болконский, видужавши, замикається в собі. І лише через тривалий проміжок часу, смертельно поранений у Бородінській битві, князь доходить висновку, що щирі відносини між людьми, до яких потрібно прагнути - це відносини дружби й братньої любові, прощення ворогам. Так прагнення осягти істину, знайти сенс життя поєднує Андрія Болконского й Пьера Безухова

На цьому важкому шляху вони часто випробовують розчарування, але наполегливо домагаються свого. І в цьому їм, безумовно, допомагають завжди й суперечки один з одним, дружня підтримка. Погляди Андрія й Пьера після їхнього духовного становлення багато в чому схожі, навіть їхня любов до Наташе Ростовой, що принесла “відродження до життя” Болконскому й подарившая сімейне щастя Безухову, ріднить їхній один з одним. Я вважаю, що таких людей, як Пьер Безухов і Андрій Болконский, дружба не тільки піднімає, але й допомагає їм у важких життєвих ситуаціях. І мені б дуже хотілося мати таких вірних і цікавих друзів, як ці чудові люди