Павло Іванович Чичиков був сином бідних дворян. Відразу після народження “життя глянуло на нього… кисло-неприютно”. Хлопчик запам’ятав зі свого дитинства тільки човгання й кашель батька, корпение над прописами, щипки за вухо й вічний батьківський рефрен: “не бреши, послушествуй старшим”.

Однак ці батьківські наставляння Павлусь забув, а от інше - “бережи й збирай копійку” - виконав у точності. “Всі перешибешь на світі копійкою”, - говорив Іван Чичиков, і слова ці глибоко запали в душу хлопчика. Шлях Павла Івановича Чичикова до успіху був довгим і незвичайно важким. Тому головний герой “Мертвих душ”, незважаючи ні на що, заслуговує поваги. Почавши свою кар’єру з посади дрібного чиновника, Чичиков зумів виділитися з маси нерозвинених і обмежених товаришів по службі не цілком чесним путем.

Ступнувши на наступну сходинку кар’єри, Павло Іванович відчув, що стіни, що оточували його, подаються: далі всі пішло легше. Зробившись митним чиновником, Чичиков досяг просто приголомшуючих успіхів. Він зробив це вже прямо протизаконним шляхом, удавшись до зловживання службовим становищем, хабарництву й іншим способам досягнення заповітної мети, - багатства й респектабельності. Економічні злочини Чичикова стали предметом розслідування, але Павло Іванович, застосувавши всю свою спритність і гнучкість, урятувався від караючої долоні правосуддя. “Зачепив, дротів, зірвалося - не запитуй”, - так думає Чичиков про свою тимчасову поразку

Тут Павло Іванович виступає як людина великої сили волі: втрата грошей і власного реноме не зламала його, а лише додала йому, якщо так можна виразитися, трохи іншу форму. Чичиков довідається про можливість спекулювати мертвими душами, і його ділова жилка знову починає грати. І знову Чичиков піднімається на високий щабель підприємницького успіху, і знову зазнає поразки. Він змушений бігти з міста, щоб, як писав Гоголь у збережених уривках зі спаленого другого тому поеми, стати “руїною колишнього Чичикова”. Чи можна сказати, що Павло Іванович Чичиков виконав завіт батька?

И так, і немає. Чичиков всіма copyright