Цар Салтан герой казки А.С.Пушкіна «Казка про царя Салтане, про сина його славному й могутньому богатирі князі Гвидоне Салтано-виче й про прекрасну царівну Лебеді» (1831), написаної на основі казки, повіданої поетові Орисею Родіонівною. У передачі Орисі Родіонівни С. зовсім не ім’я, а як би подвоєння титулу: цар-султан. Пушкіна дотепно переробляє його в С. Вийшло досить колоритне, справді казкове ім’я, що зберігає слов’янське фарбування й натяк на незліченні «султанські» багатства. С.- цар ідеальний, уособлення мрії російського народу, батько-панотець. Такий цар може запросто простояти весь вечір «позадь забору» і ненароком підслухати бесіду трьох дівиць за пряжею

Царство С.- цілком домашнє, з добре протопленою піччю в морозний водохресний вечір. Думки пануючи найпростіші. Три сестриці пообіцяли йому різне й незбутнє, і він упевнений, що коштує йому лише побажати, і все це збудеться. А головне, «до результату вересня» у нього буде син-богатир. Гвидон стає втіленням благополучної, що підкоряється дійсності. С. вірить у чудеса. Ідеальний образ С. руйнується під впливом прози життя. Затягається війна, у якій С. «б’ється довго й жорстоко». Інтригують ткаля з куховаркою, зі свахою бабою Бабарихой і домагаються вигнання коханої дружини з дитиною. Але чим сильніше одурманюють вони пануючи слухами про чудеса, тим слабкіше стає їхня влада над ним. Нарешті чаша цікавості переповнена, і С. розриває павутину своєї безвільності. Реальність, що очікує його, виявляється богаче самих привабливих снів

Цар С. знаходить навіть більш того, про що мріяв. Головне ж - сімейне щастя відновлене. Справедливість тріумфує, недобрі чари розвіяні. «Цар для радості такий» усіх прощає і його, звичайно, «уклали спати вполпьяна».

На сюжет пушкінської казки написана однойменна опера Н.А.Римского-Корсакова (соч. 1900).