Борсук ставиться до загону Хижі - Carnivora ( Fissipedia ), сімейству Куньи - Mustelidae . Він є одним із самих великих представників цього сімейства. Розповсюджено борсука по всій Європі на північ до північної Карелії, а в Сибіру - до Сургута, зустрічається також на Кавказі, у Закавказзі, у Криму, у Середній, Центральній і Східній Азії, на Далекому Сході доходить на північ до Ніколаєвську-на^-Амурі; на Сахаліні не водиться. Найбільш численний борсук у середньо лісосмузі, у лісостепу й у горах. Так у Воронезькій області представлений підвидом Meles Meles - борсук звичайний або європейський. Це незграбний, приосадкуватий звір, що досягає довжини тіла 90див і маси 30кг. На ногах є довгі, злегка вигнуті пазурі, пристосовані в основному для риття нір і деяких інших робіт; підошви ніг голі, хвіст короткий. Довга груба вовна сірий або бурувато-сірий кольори зі сріблистим відтінком, з боків голови розташовуються чорні або чорно-бурі смуги. Зустрічається повсюдно, але основними місцями перебування борсука є лісові масиви, де знаходить найбільш надійні захисні умови, рясний і різноманітний корм, при цьому приуроченості звіра до певних асоціацій лісу не спостерігається. Рідше він заселяє байрачние лісу, що займають невелику площу й навіть степові балки, балки, яри

Нори борсуків звичайно розташовуються в сухих ділянках лісу з легенями, найчастіше піщаним ґрунтом і глибоким рівнем залягання підґрунтових вод. При цьому спостерігається тяжіння до окраїн і до районів, пов’язаним із заплавам рік, тобто до місць, де богаче кормова база. У деяких випадках звір селиться в безпосередній близькості від людини. Займаючи одне й теж місце протягом багатьох лет, борсук створює під землею цілий лабіринт широких і глибоких ходів із численними вхідними отворами, отнорками, тупиками й гніздовими камерами, використовуваними нерідко й іншими звірами:

лисицями, енотовидними собаками й т.п. Нори втримуватися в чистоті, щорічно підновляються, мають вентиляцію. У них борсук проводить значну частину життя, тому що в більшості районів (крім Закавказзя й почасти в Криму) протягом 5-7 зимових місяців перебуває в зимовому сні, у якому він поринає в другій декаді листопада (середня дата - 20 листопада). У випадку настання відлиги він пробуджується ненадовго серед зими. Улітку борсук лише зрідка виходить удень погрітися на сонце, але при настанні сутінків борсук залишає нору й бродить по лісі в пошуках їжі. [1,2,3]

Проблеми: Розширення зон рекреації приводить до негативного впливу на життя тварини (кидає обжиті нори, міняє кормові ділянки й спектр кормів).

У районі Бредфорд (західний Йоркшир) вивчалася схоронність поселень (городків) борсуків ( Meles meles ) залежно від місця розташування. В 1985-1986 і в 1992-1993 гг. перевірено 38 поселень розташованих у різних умовах. Виявлено, що 18 (47,4%) городків були порушені людиною й виявилися нежитловими. Більшість із них перебували на відстані < 10 км від великих міст і були розташовані в лісі, а не на відкритих, добре помітних з дороги місцях. Менш порушеними були городки на приватних землях. Краще збереглися городки в місцях, де офіційно був дозволений відстріл борсука. З’ясовано порушення: розкопка 19,6%, запуск у нори собак 9,6%, навмисне переслідування як дичина або в захист інтересів землевласника - <15%. [4]

1.Просторова екологія, биотопическое розподіл борсука; структура нори і їх зміст

У Північній Ірландії й іншій Великобританії відсутність лісу й більше гетерогенної ландшафт Ірландії розходження біотопів борсука впливає на розміри городків, розмір соціальних груп і ділянок перебування. Просторова організація популяції борсука вивчалося протягом 5 років на землях типової для Північної Ірландії. Була встановлена подібність соціальної організації борсука в Північній Ірландії й іншій частині Великобританії, незважаючи на те, що розміри городків і їх биотопическое розміщення по-різному [5].

У національному парку Доньяна ю.-з. Іспанія активність і просторове розміщення борсука вивчалося з лютого 1985 по квітень 1986 р.м. Для з’ясування індивідуальних ділянок проводилися локації в різні дні протягом місяця: по одній локації ранком до сходу сонця, увечері й уночі. Для встановлення індивідуальних ділянок досить 25 локаций. За кожним борсуком раз на місяць проводили добові локації з годинними перервами. Розмір індивідуальних ділянок у середньому склав 525 га. В основному спостерігали нічний спосіб життя, але строго нічної активності немає. Активність знижується взимку, вона вище в сухих біотопах і взагалі в сухий період року. На параметри активності впливає фотоперіодичність і активність кроликів. [6]

Борсуки значну частину свого життя проводять під землею, у норах, які влаштовують собі самі. Ці нори можуть бути різні й по величині й по складності влаштування. Нори можуть бути простими з одним вхідним отвором і тунелем, що звичайно йде під ухилом у глиб землі, наприкінці якої перебуває гніздова камера. Такими норами користуються одиночні особини, і, як правило, вони є тимчасовими притулками. Більш характерно для борсуків складно влаштовані нори - городища, розміри яких бувають дуже значними, і займає їх звичайно сім’я з декількох особин. Як правило, такі городки використовуються декількома поколіннями борсуків, тому існує залежність між часом існування містечка й складністю його влаштування. Отвору борсукових нір мають звичайно напівкруглу (аркову) форму з висотою в середньому близько 25 і шириною близько 40 див. Біля отворів утворяться більші купи викинутої землі. Постійно борсук користується лише 2-3 отворами, що добре видно слідами. Крім звичайних отворів, зустрічаються невеликі, що вириваються зсередини отвори, що не мають, тому біля себе куп землі на поверхні, очевидно, вентиляційні. Від житлових борсукових нір звичайно відходять жировочние тропи. На деякій відстані від нір містяться вбиральні. Періодично нори чистяться звіром, що викидає назовні стару гніздову підстилку й запасающим матеріал для нової (листи, мохи). Особливо ретельному чищенню піддаються нори ранньої навесні й восени. [1,2,3]

Фауністичні дослідження проводилися в червні-липні 1989-1991 гг. в окр. с. Дубівка й у червні 1995-1996 гг. на правом бережу Волги між с. Нижня Банновка й с. Білогірське Саратовской обл. Регулярно відзначалися сліди молодого борсука. В одному з ярів знайдене його поселення. Нори борсуки будують, як правило, у піщаних товщах сеномана, “Потовк” нори утворений більше щільними відкладеннями турона.[7]

2.Сучасний стан чисельності .

Постійне винищування борсука через його порівняно невелике промисловому значенням у минулі роки, чисельність його з кожним роком зменшувалася. При видобутку тварина утилізується майже цілком: шкіра йде на виготовлення хутряних виробів, волосся на кисті, м’ясо використовується в їжу, жир знаходить застосування в медицині. Тому в багатьох країнах Європи й колишнього СРСР був прийнятий закон по його охороні. Завдяки цьому в цей час чисельність борсука з кожним роком збільшується, хоча й зустрічаються випадки браконьєрства. Прикладом захист борсука служить Біловезька пуща, де він був занесений у Червону книгу Беларусии. Тому що в останні роки на роз’єднаній території реєструється еКВИВ 10 житлових нір, чисельність яких становить 40 - 50 особин із щільністю населення 0, 4-0,5 голів на 1000 га . [8]

2.1 Обліки

Британський національний облік борсука (Meles meles) проводився в основних місцях перебування на площі 2271 км 2 в 1985-1988 і, повторно, в 1995-1997 гг. Установлено, що в країні в 1997 р. було 50 241±4327 соціальних груп. Число городків у порівнянні з першим обліком зросло на 24%. У той же час слідами й інших ознак, загальна чисельність борсука зросла на 70%. Ріст чисельності пояснюється зниженням видимих слідів переслідування борсука й прийняттям законів по його охороні в період між двома обліками. [9]

Кадастровий облік борсука проводили в Південному Приаралье. Борсук в останні роки в основному зустрічається поблизу тугайних заростей, с.-х. угіддях, по берегах каналів, цвинтарях; майже не зустрічався в тугайно-очеретяних заростях. У цій місцевості нами зареєстровано від 0,5 до 1,4 особин борсука. [10]

Pages: 1 2 3