У Вудчестер-Паренню (графство Глостершир) вивчалася демографія популяції борсука ( Meles meles ) на площі 7,3 км 2 . Дослідження проводилося шляхом систематичного відловлювання 21 соціального угруповання (від 2 до 27 особин у групі) борсука, обстеження й маркування виловлених звірів. Протягом 16 років з 1978 по 1993 р. облавливались від 1 до 4 разів у рік всі поселення борсука мережами, петлями й з 1984 р. живоловками. Після попереднього тижневого викладання принади, розставлялися живоловки на два дні. Усього піймань 2919. Виловлені борсуки обездвиживались гідрохлорид-кетамином, маркірувалися татуюванням, фіксувалося місце вилову, підлога, вік, репродуктивний стан і маса тіла з точністю до 100 р. Вираховувалася сезонна середня маса тіла по кожної половозрастной групі. Усього проведено 5376 зважувань. Установлено негативний зв’язок між масою тіла й розміром групи в дорослих самок, що розмножуються, восени й узимку й у дорослих самців улітку: збільшення розміру групи приводить до зменшення ваги. В 1993 році була встановлена максимальна щільність борсука яка склала 25,3 дорослих особин на 1 км 2 при середньому розмірі соціальної групи 8,8 особин. [11,12]

Дослідження проводилися в 1990-1996 гг. в 12 районах Львівської області. Використовувалися методи маршрутно-візуального обліку нір борсука, анкетування й усного опитування лісників. Аналіз матеріалів свідчить про зменшення чисельності борсуків у Львівській області. Одна із причин цього - антропогенний вплив на поселення. Досліджено 78 нір, з них 40% несли чіткий антропогенний вплив (розкопка, сільця, капкани й т.д.). Це зв’язується з перевагою нір борсуків у місцях, часто відвідуваних людьми (77,4%). Перевага розміщення нір на узліссях і галявинах (38,5%), у порівнянні з розміщенням нір глибоко в лісі (24,4%), у ярах (24,4%), на полях (неопрацьованих ділянках; 10,3%) і в штучних конструкціях (2,4%) пов’язана з характером рельєфу, материнських порід і ґрунтів залежно від рівня ґрунтових вод. [13]

В 1987 р. в Угорщині почате вивчення стану популяцій борсука (Meles meles) і інших хижаків. У період 1987-1997 гг. мисливським суспільствам 5 разів розсилалися анкети, на підставі яких складалися карти поширення й відносної щільності борсука й інших хижаків. В 1997 р. початі польові дослідження - вилов звірів наприкінці літа й узимку й збір інформації про динамік популяцій, вивчення зоонозних захворювань і аналіз стану кормових запасів. Установлено збільшення чисельності й щільності популяцій борсука. [14]

2.2 Фактори, що впливають на плідність, виживання потомства; конкуренція; хвороби; загибель на дорогах

Плідність, виживання потомства: Одна із причин - антропогенний вплив на поселення борсука. У Львівській області було, досліджено 78 нір з них 40% несли чітко антропогенний вплив (розкопка, сільця, капкани й ін.).

Конкуренція: У помірних лісах Європи, де жили борсук ( Meles meles ) і лисиця ( Vulpes vulpes ), що мають подібний спосіб життя з 50-х рр. почалася поширюватися енотовидная собака ( Nyctereutes procyonoides ). Відзначено спільне перебування всіх трьох видів в одному поселенні. Всі 10 городків, постійно займаних борсуком, були заселені енотовидной собакою, а один, крім того, і лисицею. Всім цим видам у значній мірі властива нічна активність. Узимку борсук і енотовидная собака не активні, але в теплі дні іноді залишає притулок. Лисиця активна протягом усього року. Присутність борсуків зменшує пищедобивательную активність лисиць на даній місцевості.[15,16]

Хвороби: Багато борсуків інфіковані Mycobacterium bovis , що викликає бичачий туберкульоз у великої рогатої худоби. Були отримані дані при тривалому вивченні борсука ( Meles meles ) шляхом мечения й повторних виловів у непорушеній популяції у Вудчестерском паренню (графство Глостершир, Англія), використовувалися для вивчення можливого зв’язку щільності борсука й положення з Mycobacterium bovis . Щільність борсука за період досліджень стійко зростала й можливо досягла межі, але вона не мала лінійного зв’язку з поширенням Mycobacterium bovis , що носить циклічний характер. Очевидно, існують інші фактори, крім щільності, що визначають Mycobacterium bovis у популяції борсука. Триваюче вивчення соціальної структури борсука, його переміщення й можливість уродженого імунітету спрямовані на з’ясування потенційного зв’язку цих факторів із просторовими й тимчасовими

змінами поширення бичачого туберкульозу. Крім бичачого туберкульозу деякі особини борсуків є носіями сказу. Хижацтво на ті самі види сприяє більше швидкому поширенню збудників захворювань.[16,17]

Загибель на дорогах у рік становить «еКВИВ» 50 % популяції. Максимальний вік серед загиблих 7 років. Так в 1994-1997 гг. в окрузі Мекленбург (ФРН) досліджували екологію борсука. Контрольна площа склала 5000 км 2 . Використовували телеметричні методи для спостереження за переміщеннями борсука. Надійшло 800 повідомлень про знахідки мертвих борсуків. Виявлено основні причини загибелі борсука - це отруєння ядохимикатами, загибель на дорогах, від мисливців і інші причини. На контрольній площі в 1994 р. загинуло 68 борсуків, в 1995 р. - 181, в 1996 р. - 261. [11,18,19,]

3.Кормовий раціон у різних місцях поселення й у різний час сезону

Борсук як представник сімейства Куньих, є типовим еврифагом, тобто всеїдною твариною, що підтверджується й деякими морфологічними особливостями будови зубної системи, довжини кишечника й ін. Кормовий раціон борсука досить широко представлений як тваринними об’єктами такими як (мишевидние гризуни, птахи, що плазують , жаби, комахи і їхні личинки (у тому числі травневий хрущ і багато інших шкідників сільського й лісового господарства)), так і рослинними об’єктами (плоди, ягоди й т.п.), причому асортименти кормів рік у рік досить істотно змінюється. [1,2,3]

Як у більшості диких хребетних у харчуванні борсука має місце сезонна й річна зміна кормів, що лімітується метеофакторами, чисельністю й щільністю тих або інших видів тварин, урожайність рослин, плодів і насінь. Річний спектр кормової бази борсука має три періоди: ранне-весняний - III - IV місяці, весняно-літній - IV - VIII місяці, осінній - IX - XI місяці. Узимку борсук спить, але при відлигах, може виходити з нори, добуваючи рослинні залишки й мишевидних гризунів. По виділених періодах харчування кормові об’єкти розподіляються в такий спосіб:

Ранневесенний період: Мишевидние гризуни й інші дрібні ссавці, птахи, комахи, рослинні об’єкти;

весняно-літній період: знижується відсоток що поїдаються мишевидних гризунів, росте частка комах, що добуваються, і їхніх личинок, збільшується відсоток птахів і рептилій, як і раніше істотне місце займають рослинні об’єкти;

осінній період: у кормах росте питома вага мишевидних гризунів і рослинних об’єктів, часом повністю переходить на рослинні об’єкти, знижується частка комах, що поїдаються, рептилій і птахів

Тут чітко проглядається залежність між перевагою того або іншого виду корму залежно від його доступності по сезонах року

3.1 Методи визначення типу їжі

На південно-заході Угорщини протягом 6 років по 2-літнім періодам вивчалося харчування борсука методом аналізу екскрементів. Зібрано й досліджено 70 екскрементів. За період роботи відбувалися зміни біотопів: рибний кіш зариблялся тільки в початковий період і залишався без риби надалі; сусідній ліс був частково вирубаний або проріджений; культурні орні землі передані під особисте господарство; після реконструкції греблі в 3-й період біотоп став аналогічний першому періоду й відрізнявся від 2-го періоди. Основні корми борсука - комахи, кукурудза й, восени, гризуни. Протягом усього року падло (олень), що поїдається й борсуком. У ці сезони перекривання кормових ніш у борсука залежить від сезону (0, 10-0,9); [20]

3.2 Кормовий спектр

Pages: 1 2 3