“Біологічні основи розвитку дитини й вплив на нього факторів зовнішнього середовища.” Немовля несе в собі комплекс генів не тільки своїх батьків, але і їхніх віддалених предків, тобто має свій, тільки йому властивий найбагатший спадкоємний фонд або спадково визначену біологічну програму, завдяки якій виникають і розвиваються його індивідуальні якості. Ця програма закономірно й гармонійно перетворює в життя, якщо, з одного боку, в основі біологічних процесів лежать досить якісні спадкоємні фактори, а з іншої, зовнішнє середовище забезпечує зростаючий організм всім необхідним для реалізації спадкоємного початку.

Придбані протягом життя навички й властивості не передаються в спадщину, наукою не виявлено також особливих генів обдарованості, однак кожна народжена дитина має величезний арсенал задатків, ранній розвиток і формування яких залежить від соціальної структури суспільства, від умов виховання й навчання, турбот і зусиль батьків і бажання самої маленької людини.

Молодим людям, що вступають у шлюб, варто пам’ятати, що в спадщину передаються не тільки зовнішні ознаки й багато біохімічних особливостей організму (обмін речовин, групи крові й ін.) , але й деякі хвороби або схильність до хворобливих станів. Тому кожній людині необхідно мати загальні подання про спадковість, знати свій родовід (стан здоров’я родичів, їхні зовнішні особливості й таланти, тривалість життя й ін.) , мати подання про вплив шкідливих факторів (зокрема алкоголю й паління) на розвиток внутрішньоутробного плода. Всі ці відомості можуть бути використані для ранньої діагностики й лікування спадкоємних захворювань, профілактики вроджених пороків розвитку.

Передача спадкоємної інформації від батьків до дитини. В основі передачі спадкоємних ознак усього живого (рослин, тварин і людину) лежать насамперед закони спадкування, відкриті Г. Менделем в 1865 році. Вони дозволили сформулювати хромосомну теорію спадковості, відповідно до якої наступність властивостей у ряді поколінь визначається наступністю їхніх хромосом, що перебувають у ядрі кліток і містять у собі всю генетичну інформацію.

За сучасним даними науки, хромосоми ядерної речовини представляють гігантські полімерні молекули, що ськладаються з ниток нуклиинових кислот і невеликої кількості білка. Кожна пара хромосом має певний набір генів, що контролюють прояв тої або іншої ознаки. Хімічна природа гена стала відомої в останні десятиліття після розшифровки структури дезоксирибонуклииновой кислоти (ДНК) і механізму її самоподвоєння. До ськладу ДНК входять цукор дезоксирибоза, фосфорна кислота й 4 підстави - адеин, гуанін, тимин і цитозин. (мал. 1) Молекули ДНК мають двухнитчатую структуру. Обидві паралельно, що йдуть нитки, згорнуті спіраллю, а між цими нитками, як сходи в кручених сходах, розташовані підстави. При цьому пеклі ин (А) з’єднується тільки з тимином (Т) , а гуанін (Г) - тільки із цитозином (Ц) . У цей час тверде встановлено, що вся спадкоємна інформація про ознаки рослин, тварин і людину, вся розмаїтість живого миру кодується на нитках ДНК завдяки чергуванню цих чотирьох нуклиотидов. Суть такого коду полягає в тому, що кожні три поруч лежачих нуклиотида кодують певну амінокислоту й у такий спосіб “записується” інформація про послідовність амінокислот у білку. Усього відомо 20 амінокислот, різні варіації, з яких визначають вся розмаїтість білків у живій матерії. Із цими білками у свою чергу зв’язане формування тих або інших особливостей організму (наприклад групова приналежність крові, колір волось і око в людини й багато інших властивостей) .

Синтез білка на основі генетичного коду відбувається в цитоплазмі клітки. Посередниками між ядром і цитоплазмою є рибонуклеиновие кислоти (РНК) , значно менше по розмірах, чим ДНК. Ген являє собою групу поруч лежачих нуклиотидов, якими закодований один білок (фермент) , що визначає одну ознаку. Число генів дуже велике - уважають, що в людини їхньої десятки тисяч. Той самий ген може впливати на розвиток ряду ознак, так само як і на формування одиничної ознаки можуть впливати багато генів. Молекули ДНК, з яких ськладаються гени, можна побачити лише в потужні електронні мікроськопи зі збільшенням в 150-200 тисяч разів на відміну від хромосом, будова яких можна розглянути у звичайний світловий мікроськоп.

Кожному виду рослин і тварин свойствен свій кількісний набір хромосом. Кожна клітка людського тіла містить 46 хромосом. Але тому що в наборі майже всі хромосоми представлені парами, то звичайно вказується, що в кожну пару з 22 входять однакові по величині ідентичні хромосоми, 23-я пари так званих полових хромосом у жінок також ськладається з однакових хромосом (ХХ) , а в чоловіків (ХY) . (мал. 2) За відтворення в поколіннях рослин, тварин і людину спадкоємних властивостей відповідальні 3 еволюционно закріплених універсальних процеси: розмноження звичайних (соматичних) кліток організму - мітоз, розмноження полових кліток - мейоз і запліднення. При мітозі відбувається простий розподіл, перед яким кількість хромосом у клітці подвоюється шляхом самовідтворення. У такому випадку перед розподілом у людській клітці виявляється не 46, а 92 хромосоми. Вони, як по команді, вибудовуються парами друг проти друга у дві шеренги й миттєво розходяться до різних полюсів клітки. Слідом за цим протоплазма шляхом перешнурівки розділяється на дві частини й утворяться дві клітки, у ядрах яких знову втримується по 23 пари хромосоми.

У період запліднення чоловіча гамета сперматозоїд - зливається з жіночою гаметою - яйцеклітиною, і в зиготі, що утвориться таким чином, знову буде 46 хромосом - 23 від батька й 23 від матері, тобто 23 пари. Розподіл зиготи й подальше нагромадження клітинного матеріалу ембріона, що формується, а потім плода йде шляхом мітозу. На певних етапах у зародка, що формується, з’являються спеціалізовані клітки, з яких утворяться тканини й органи. Весь процес розвитку зародка й вся подальша життєдіяльність плода, новонародженої дитини, дорослої людини відбуваються на основі спадкоємної інформації при постійному впливі умов зовнішнього середовища, взаємодії цих 2-х основних факторів.

Визначення підлоги дитини. У процесі зачаття полова приналежність майбутньої дитини визначається тим, носієм якої полової хромосоми є сперматозоїд - Х або Y. У яйцеклітини жінки серед 23 хромосом у нормі втримується одна полова Х - хромосома. У чоловіків до кінця мейотичеського розподілу утвориться не одна полова клітка (гамета) , як у жінки, а 4 гамети (сперматозоїда) . При цьому половина з них містить такі ж Х-Хромосоми, як і яйцеклітини, а половина - Y-Хромосоми. Якщо яйцеклітина запліднюється сперматозоїдом, що несе Х - хромосому, то із зиготи, що утворилася, буде розвиватися дитина жіновий статі. Якщо ж яйцеклітина запліднена сперматозоїдом з Y - хромосомою, то сформується хлопчик. (мал. 3) теоритичеськи ймовірність зачаття дівчинкою або хлопчиком практично однакова. Фактично ж запліднення сперматозоїдами з Y хромосомами зустрічається частіше, тому що вони мають більшу рухливість. Однак зародок, що розвивається із заплідненого яйця, хлопчика менш стійкий до несприятливих умов зовнішнього середовища. Мимовільні викидні в жінок при зачатті хлопчиками бувають частіше, ніж при зачатті дівчинками, і все-таки хлопчиків народжується на 6% більше, ніж дівчинок. Хлопчики й після народження виявляються менш стійкими до впливів зовнішнього середовища, чим дівчинки, і смертність їх, особливо в ранньому віці, вище. У результаті до періоду полової зрілості кількість юнаків і дівчин практично однаково.

Спадкування ознак батьків. Одиниці спадковості - гени перебувають на хромосомах у строго певному порядку, а оськільки хромосоми в людини парні, то в кожного індивіда є 2 копії гена: ген на хромосомі, отриманої від матері, і ген на хромосомі, отриманої від батька. Якщо обидва гени однакові, говорять, що даний індивід “гомозиготен” , якщо різні він” гетерозиготен” . Гени тої або іншої ознаки, що впливають на прояв, розташовуються в однакових ділянках (локусах) гомологичних хромосом і називаються аллельними, або аллелями. При гетерозиготному стані один з аллельних генів є домінантним (переважним) , іншої - рецессивним. Відносно ознаки кольору очей домінантним є карий колір, а рецессивним - голубой. Рецессивний ознака в організмі перебуває в схованому стані й може виявитися тільки, якщо ген даної ознаки буде й на хромосомі від батька й на ідентичній хромосомі від матері. Такий характер прояву генів визначає й різний механізм прояву спадкоємних захворювань, серед яких розрізняють доминантно й рецессивно наслідувані, а так само зчеплені з підлогою.

Pages: 1 2 3