В 1903 р. В. Вересаєв писав: “…Як це ні сумно, але потрібно зізнатися, що в нашої науки дотепер немає етики. Не можна ж розуміти під нею ту спеціально-корпоративну лікарську етику, що займається лише нормировкою безпосередніх відносин лікарів до публіки й лікарів між собою. Необхідна етика в широкому, філософському змісті, і ця етика насамперед повинна охопити у всій повноті питання про взаємне відношення між лікарською наукою й живою особистістю. Тим часом навіть часткові питання такої етики майже не піднімаються в нас і майже не дебатуються…” . Вересаєв бачить головне завдання етики “…у всебічному теоретичному з’ясуванні питання про відношення між особистістю й лікарської наукою в тих границях, за яких інтереси окремої людини можуть бути принесені в жертву інтересам науки…” . Він підкреслює: “…питання й про права людини перед посягающею на ці права медицинскою наукою неминуче стає корінним, центральним питанням лікарської етики…”

На жаль, те, що на початку століття було моральною потворністю окремих лікарів, після 1917 р. стало аморальною державною політикою. В 1925 р. нарком охорони здоров’я Н. А. Семашко оголосив лікарську таємницю пережитком старої кастової лікарської практики й старих дурних забобонів і підкреслив, що радянська охорона здоров’я тримає “…твердий курс на знищення лікарської таємниці, пережитку буржуазної медицини…”

Тоталітаризм придушував права людини й прагнув зруйнувати професійну етику лікарів. Він не допускав навіть обговорення проблем професійних етичних норм і тим більше, філософських проблем медичної етики. Але він не зміг придушити вільних філолофсько-етичних міркувань у роботах В. Ф. Войно-Ясенецкого, В. И. Вернадського, Д. П. Філатова, А. А. Любищева

В 1940 р. видатний радянський біолог Д. П. Філатов починає писати роботу “Норма поводження, або мораль із естественноисторической точки зору” . Погоджуючи етику з теорією еволюції й етологией, Філатов проводив думку, що людина на перших фазах еволюції успадкувала від тваринного миру норму оборонного поводження, егоистическо-інстинктивний початок у поводженні. Для моралі майбутнього, на думку Філатова, саме й буде характерно підвищення антиегоїстичних норм моралі й поводження людей. Обертає на себе увага те, що Д. П. Філатов, зберігаючи орієнтацію на науку, намагається побудувати етику, що виходить за межі й натуралістичної, і християнської етики. Свою етику він називає етикою любові до життя

У цей же самий час В. И. Вернадський розробляє вчення про перехід біосфери в ноосферу, тобто сферу, середовище, створену людським розумом, втіленим у науці й техніку. Етичний компонент у навчанні Вернадського про ноосферу виражається, насамперед, у його оптимізмі й твердженні того, що закони розвитку ноосфери не суперечать, а продовжують закони еволюції біосфери. Вернадський неодноразово підкреслює єдність біосфери й ноосфери. Він розвиває оптимістичну концепцію переходу біосфери в сферу розуму, де вирішальну роль грає не тільки наука, але й етичний розум об’єднаного людства. Ноосфера поєднує в собі науковий розум людства з його моральним розумом і технікою. У його навчанні розум піднімається не сциентистски й не технократически. Це, насамперед, моральний розум, що втілюється як у науці, так і в техніку. Істина, добро й краса з’єднуються в ноосфері

В 1952 р. А. А. Любищев написав статтю “Основний постулат етики” . Етика, що розвивається А. А. Любищевим, мислиться як універсальна, наукова й синтетична. Основний постулат етики полягає, на його думку, у твердженні необхідності боротьби за торжество духу над матерією

Підбиваючи підсумок розгляду етичних концепцій, розвинених у росіянці думки, можна спостерігати прагнення перебороти розрив моральності й життя, укоренити етику в житті й вивести з моральних початків і право, і пізнання, і навіть релігію. Найважливішою рисою етичних міркувань у Росії є прагнення зрозуміти єдність факторів еволюційного процесу й етичних цінностей, осмислити життя у всій цілісності її проявів. Життя було зрозуміле як антиентропийний процес. Життя - це боротьба зі смертю й неорганізованістю природи, боротьба за твердження ноосфери, за торжество духу над матерією, все це різні формулювання загального вихідного принципу етики. І цей загальний принцип етики прояснений одним умонастроеием, що пронизує всі моральні пошуки російських мислителів, любов’ю до життя

Pages: 1 2