Ахматова, Єлизавета allsoch. ru 2001-2005 Миколаївна, письменниця й перекладачка (1820 1904). Народилася у дворянській сім’ї Астраханської губернії. Добутку її стали з’являтися в пресі з кінця сорокових років. Була тоді ж у великій дружбі з О. И. Сенковским, про яке залишила цікаві спогади (див. “Російська Старовина”, 1889 і 1890), з Н. И. Пироговим (див. там же й у його “Севастопольських листах”, Спб., 1907) і іншими літературно-суспільними діячами. Написала кілька оригінальних повістей: “Замосковная літопис про наші жіночі справи й інших” (”Бібліотека для читання”, 1848), “Друга замосковная літопис” (там же, 1849), “Третя замосковная літопис” (1850), “Мачуха” (1851), “Друга дружина” (”Син Батьківщини”, 1857) і ін. Літературно й гладко викладені, вони звернули на себе увага критики (див. Дружинін, т. VI), але А. незабаром віддалася майже цілком перекладацької діяльності, поміщаючи свої переклади в “Бібліотеці для читання”, “Вітчизняних Записках” і інших виданнях, а з 1856 року у своєму власному щомісячнику: “Збори іноземних романів” (існував 30 років). Перекладала вона (понад 300 романів) переважно Понсон дю Террайля, Габорио, Ксавье де Монтепена й т.п. авторів, внаслідок чого журнал користувався популярністю середньої провінційної публіки, але друкувала також добутку Ж. Занд, В. Гюго, Ф. Шпильгагена й інших. Видавала також дитячий журнал “Дозвілля й Справа” (1864 66) і “Збірник перекладів” з ілюстраціями (1867 78).