Створюючи “Людську комедію”, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. Він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників. Однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. Це особливо яскраво відбито у двох відомих творах Бальзака - “Гобсек” і “Євгенія Гранді”. Твору Бальзака не втратили своєї популярності й у наш час

Вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. І для цих людей книги Бальзака - теперішня комора життєвого досвіду. Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку

Єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. Здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. Але й ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бідності, Гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків

Ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. Але з тими деякими людьми, які звертаються до нього за допомогою, він настільки нещадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, чим людини. Гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери за професією. Він знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти неї. Він нічого не хоче знати про неї, тому що вона - його спадкоємиця, а Гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може упокоритися з тим, що він коли-небудь умре й розстанеться зі своїм багатством

Гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергію, тому-те він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишнього. Гобсек переконаний, що тільки золото править миром. Однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. Гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. У багатьох судженнях Гобсекамы бачимо позицію самого автора

Так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. І він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях. Перетворившись в уособлення влади золота, Гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. Умирає Гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота в каміні. Папаша Гранді - кремезний “добряга” з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як Гобсек.

Біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, Гранді стає одним із самих allsoch. ru 2001-2005 іменитих громадян Сомюра. Ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка

Однак багатій Гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. Для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха. Незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як Гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. Але все-таки через свою непомірну скнарість Гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за нього рахунок

Він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. Він любить Нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її. Пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна. Користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. Дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що Євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. Гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане вкабинете.

Ненаситна жадібність Гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика позолочений хрест