Роздум за твором С. Васильченка «Свекор». Споконвіку у житті українців найбільше цінувалися повага до оточуючих, чесність, порядність, розум, життєрадісність. Саме такі риси роблять людей по-справжньому гідними любові та поваги, такі риси притаманні героям С. Васильченка. Одна з найбільших цінностей в людському житті — родина. Саме стосунки у родині, любов та поради батьків формують вдачу та погляди, зумовлюють вчинки та поведінку.

У оповіданні «Свекор» зображено українську родину. Головний герой оповідання — хлопчик Василько. Він розмовляє як дорослий, коментує найменший непорядок у хазяйстві, словом, бурчить, немов «свекор» — так прозвали його рідні. Але, на мою думку, Василько — дуже щирий та розумний, а такі його вчинки зовсім не погані, це просто особливість його вдачі. Мені дуже сподобалось те, як рідні вирішили провчити Василька. Батько з матір’ю запропонували оглядини. Це, звісно, був жарт, який навчив Василька багато чого.