АНТИТЕЗА ЯК ХУДОЖНІЙ ЗАСІБ (На прикладі роману Л. Н. Толстого «Війна й мир») Антитеза (протиставлення) - один з найбільше часто використовуваних прийомів, застосовуваних для розкриття образів у художньому творі. Сутність антитези як стежка складається в зіставленні протилежностей, антагоністичних один одному понять або образів. Одним з найбільш яскравих добутків, побудованих на прийомі протиставлення, є роман Л. Н. Толстого «Війна й мир». У ньому антитеза є основним прийомом, закладена у фундамент побудови системи образів. Всіх персонажів роману-епопеї можна досить однозначно розділити на два табори, або два мири - «живий» і «мертвий».

Дія в романі розвертається у двох паралельних площинах - площина «миру» і площина «війни». Для кожної із площин автор вибирає певні диференціації героїв, визначається приналежність до «мертвого» або «живому» початку. При описі миру домінуючим критерієм, на основі якого відбувається протиставлення персонажів, є відношення до сім’ї, до дітей. В «мертвому» світі, де все підпорядковано єдиної мети, що складається в збільшенні власного стану будь-якими способами, висновок шлюбу виступає лише як один з можливих засобів. Ні для кого із приналежних до даного табору не становить труднощів переступити через сім’ю, так само як і через інші моральні підвалини

Щодо цього найбільш яскравим є образ Элен. Єдиною метою, з якої вона одружилася з Пьером Безуховим - спадкоємцем усього стану графа Безухова, було одержання частини спадщини. Розрив із чоловіком і одержання більшої половини його багатства є логічним завершенням побудованої нею інтриги

Як приклад абсолютної незначимості моральних підвалин для представників «мертвого» миру можна привести сцену «сутички» за мозаїковий портфель умираючого графа Безухова.«Бій» розвертається фактично перед очами вмираючого, але дана обставина не має ніякого значення ні для князя Василя, ні для княгині Друбецкой, рівною мірою прагнучих виграти «бій» будь-якими засобами. Зовсім протилежне відношення до &copy A L L S o c h. r u моральним цінностям панує у світі «живому». Для його представників сім’я, діти виявляють собою вищий ідеал, стають щирою метою людського життя

Найбільш показова в даному відношенні сім’я Ростових, атмосфера в якій - любов і повне взаєморозуміння - прямо протилежне інтригам, заздрості й злості в сім’ї Курагиных. Будинок Ростових відкритий для кожного, і будь-який пришедший до них буде прийнятий з належною добротою й привітністю. Не випадково після повернення із фронту Микола Ростов направляється саме в рідний дім. Характерно також розходження між відношенням до дітей у сім’ях Курагиных і Ростових. Єдине бажання князя Василя - скоріше позбутися від «спокійного дурня» Іполита й «неспокійного дурня» Анатоля, при цьому ще й примноживши свій стан

Навпроти, для Ростових діти являють важливу цінність і ніяку дитину не може бути нелюбимим. Але крім площини миру в романі існує площина війни, де герої з’являються в зовсім іншій іпостасі. Основним критерієм у даній площині, по якому відбувається поділ людей по «таборах», Толстой вибирає відношення до Батьківщини, прояв патріотизму. Мир «живий» - це мир щирих патріотів, почуття яких стосовно Батьківщини зовсім искренны й непідроблені. Андрій Болконский не керується ніякими іншими міркуваннями, крім думок про захист Батьківщини, коли намагається протистояти загальній паніці й відступу під Аустерлицем.

Князь Андрій не замислюється ні про підвищення, ні про нагороди, він підкоряється лише власному почуттю боргу. Повною протилежністю Андрію Болконскому є Борис Друбецкой. Основним своїм завданням він бачить не захист Батьківщини, а просування по службі, причому не заслугами на поле бою, а лестощами, лицемірством, підлабузництвом стосовно начальства. Для нього нічого не значить доля людей, він готовий ними пожертвувати заради власного підвищення й подання до нагороди. У трохи іншій формі проявляють патріотизм Ростови

Микола не може вбити людини поза залежністю від того, на чиїй стороні він перебуває, але при відступі з Москви Ростови жертвують власним майном заради порятунку поранених. Зовсім по-іншому поводиться Берг. Користуючись загальним нещастям і сум’яттям, йому вдається придбати «шифоньєрку» за мізерно малу ціну, причому ця «угода» стає предметом його гордості

Щирий патріотизм також демонструють герої, що не належать до жодного з мирів і діючі тільки в площині війни, але також протипоставлені «мертвому» табору. Найбільш показовий щодо цього подвиг капітана Тушина, і особливо його сприйняття свого героїзму. Тушин навіть не замислювався про героїчну суть свого вчинку - навпроти, він намагається виправдатися й просить допомоги в Андрія Болконского. По думці Толстого, щирий патріот навіть не зауважує того факту, що він робить подвиг, - для нього це лише борг перед Батьківщиною, позбавлений усякого героїчного флеру

Під це визначення підходить подвиг і батареї Тушина, і батареї Раєвського, доконаний самими звичайними, нічим не примітними людьми. Таким чином, прийом антитези є базовим для побудови системи образів роману й характеристики основних персонажів. Фактично антитеза, протиставлення двох мирів - «мертвого» і «живого» - становить основу добутку, визначає його структуру. І, будуючи роман за принципом антитези, Л. Н. Толстой розвінчує «мертвий» мир, показує його неспроможність і затверджує людські й християнські ідеали, якими керується мир «живий».