Народився в сім’ї професійного літератора. Закінчив коледж і філологічний факультет Сорбонни. Рано захопився журналістикою. Працював з листами читачів, що відкрило для нього широкі можливості використання документа в художній творчості. Літературну кар’єру почав як поет, близький до символістів. В 1895 р. вийшов збірник його віршів «Плакальниці» («Plemeuses»). Під впливом справи Дрейфуса, письменників А. Франса й е. Золя захопився ідеями пацифізму. Перший роман «Благаючі» («Les Suppliats», 1903) - це лірична сповідь героя, у якій немає місця широким суспільним проблемам

Соціальні мотиви з’являються в романі «Пекло» («L’Enfer», 1908) - енциклопедії людського страждання. Дія відбувається в отеленні, де один з його жителів спостерігає за життям інших постояльців. Композицію й прийоми натуралістичного листа Барбюс буде використовувати й пізніше. Після оголошення війни 1914 р. Барбюс добровільно відправився на фронт, уважаючи, що бере участь в останній битві демократії з феодалізмом. З передовий він повернувся із записною книжкою, у якій записував епізоди бойових дій, потішні картинки військового життя, жарту бійців, їхня особлива мова. За півроку письменник створив свій найголовніший добуток «Вогонь» («Le Feu», 1916) - свідчення очевидця, соціологічне дослідження, документ епохи й учинок громадянина. В 1916 р. одержав Гонкурівську премію. «Вогонь «має підзаголовок «Щоденник одного взводу» і присвячений пам’яті товаришів, які загинули біля Круи на висоті 119.

Роман складається з 24 розділів, які є почерговою зміною коротких епізодів. Вступний і останній розділи - «Бачення» і «Зоря» - мають алегоричний характер. У романі два оповідальних центри й два головних герої - автор і колективний герой. Авторська точка зору дозволяє чітко сформулювати основні ідеї добутку. Для Барбюса війна - брудна робота, позбавлена краси й героїки. Взвод на війні показаний у разнообразнейших життєвих аспектах. Це й бойові дії, і переходи (розділ «У землі» і ін.), і обурення солдатів у відношенні тих, хто послав їх на війну, і тими, хто «обкопався» (розділ «Великий гнів» і ін.), і епізоди військового братерства й взаимовиручки (розділи «Відпустка», «Яйце» і ін.). Барбюс майстерно відтворить стан «колективного» героя. Крім того, Барбюс змусив «заговорити» юрбу, що підтвердило його талант стиліста

Залучення до подій здійснюється не тільки завдяки елементам репортажу, а й чудовому використанню граматичних форм теперішнього часу. Мова персонажів характеризується звертанням до арго й просторічної лексики. Є в романі й елементи натуралізму й символізму. В 1919 р. вийшов роман «Ясність» («Clarte») - продовження військової теми. Після війни Барбюс опублікував окремим виданням свої виступи в пресі: «Слова борця» («Paroles d’un combattant» , 1920), «Світло з безодні» («La Lueur dans l’abime», 1919) і ін. З 1923 року він зв’язав своє життя й творчість із комуністичною партією. В 1925 р. вийшов роман «Ланки ланцюга» («Les Enchainements», 1925), герой якого усвідомить своє безсилля перед державною машиною. Сюжетна лінія персонажа переривається крислатими міркуваннями про хід історії й шляхи її еволюції. У цей період Барбюса особливо залучила ідея створення нової мови мистецтва, що міг би відобразити всі зміни, що відбуваються у світі. Він пише повести, побудовані по кінематографічних принципах, зі швидкою зміною кадрів («Сила» - «Force», 1926). Новаторським був погляд Барбюса на релігію й образ Христа («Ісус» - «Jesus», 1927; «Іуди Ісуса» - «Les Judas de Jesus», 1927). В 20-х роках Барбюс захопився коротким оповіданням, де на перший план висувається соціальна проблема, у якій відкрито ставляться й обговорюються питання класової боротьби

Прикладом може стати збірник «Дріб’язкові випадки» («Faits divers», 1928). В оповіданнях про війну й життя автор не ховається за спинами героїв, він гранично щирий. Кожне оповідання - документ. Психології відведене другорядне місце. Наприкінці 20-х років Барбюс уперше познайомився з Росією, і з кожної поїздки вертався з новими нарисами про життя «нової» країни. Незважаючи на їх «ангажированность», ці добутки багаті масою цікавих спостережень. Захоплення успіхами російської революції поєднувалося в Барбюса з усвідомленням зароджуваного в Європі фашизму. Після провокаційного вбивства французького президента Барбюс опублікував «Я висуваю обвинувачення» («J’accuse», 1932), затверджуючи, що це добре спланована антикомуністична акція

У цей самий період Барбюс багато міркував про шляхи розвитку сучасного мистецтва. Він видав цікаву біографію емиля Золя («Zola», 1932) як маніфест ангажованого мистецтва. Барбюс писав про натуралізм і його недоліки, хоча й не дорікав за поверховість Золя, уважаючи його провісником майбутнього. Барбюс виступав проти розважальності в літературі, боровся проти її камерності й асоциальности. Ідеалом для нього стало мистецтво революційного пролетаріату. Барбюс лаяв і себе, дорікаючи за захоплення формальними пошуками. Творчість Барбюса сталася зразком «тенденційної» літератури, характерної для 30-х років. В 1935 р. вийшла його книга «Сталін» («Staline»).

Многим його добуткам властива упередженість, проте це не перекреслює пошуків Барбюса-Художника. Книги його наповнені точними спостереженнями, у них переплітаються елементи натуралізму, символізму й реалізму. На українську мову твору Барбюса перекладали Терещенко, Е, Ржевуцкая, Н. Андрианова, С. Шевель і др.