Справа була в Копенгагені, на Східній вулиці, недалеко від Нової королівської площі. В одному будинку зібралося велике суспільство - іноді адже доводиться все-таки приймати гостей; зате, дивишся, і сам дочекаєшся коли-небудь запрошення. Гості розбилися на дві більші групи: одна негайно засіла за ломберні столи (1), інша ж утворила кружок навколо господарки, що запропонувала “придумати що-небудь поинтереснее”, і бесіда потекла сама собою. Між іншим, мовлення зайшла про середні століття, і багато хто знаходили, що в ті часи жилося набагато краще, ніж тепер. Так, так! Радник юстиції Кнап відстоював цю думку так завзято, що господарка відразу з ним погодилася, і вони вдвох накинулися на бідного Ерстеда, що доводив у своїй статті в “Альманасі”, що наша епоха яке в чому все-таки вище середньовіччя. Радник затверджував, що часи короля Гансу були кращої й счастливейшей часом в історії людства

Поки ведеться ця палка суперечка, що перервався лише на мгновенье, коли принесли вечірню газету (втім, читати в ній було рішуче нема чого), пройдемо в передню, де гості залишили свої пальто, ціпка, парасольки й калоші. Сюди тільки що ввійшли дві жінки: молода й стара. На перший погляд їх можна було прийняти за покоївок, що супроводжують яких-небудь старих баринь, які прийшли сюди в гості, але, придивившись повнимательнее, ви б помітили, що ці жінки нітрохи не схожі на служниць: занадто вуж м’які й ніжні були в них руки, занадто величні постава й рухи, а плаття відрізнялося якимось особливо сміливим покроєм. Ви, звичайно, уже догадалися, що це були феї. Молодша була якщо й не самій феї Щастя, те, вуж напевно, камеристкою однієї з її численних камер-фрейлін і займалася тим, що приносила людям різні дрібні дарунки Щастя. Старша здавалася набагато більше серйозною - вона була феєю Суму й завжди управлялася зі своїми справами сама, не доручаючи їх нікому: так, принаймні, вона знала, що все напевно буде зроблено як треба.

Коштуючи в передньої, вони розповідали один одному про те, де побували за день. Камеристка камер-фрейліни Щастя сьогодні виконала всього лише кілька маловажних доручень: урятувала від зливи чийсь новий капелюх, передала одній поважній людині уклін від високопоставленої незначності й усе в тім же дусі. Але зате в запасі в неї залишилося щось доконане незвичайне

- Потрібно тобі сказати, - закінчила вона, - що в мене сьогодні день народження, і на честь цієї події мені дали пари калош, для того щоб я віднесла їхнім людям. Ці калоші володіють однією чудовою властивістю: того, хто їх надягне, вони можуть миттєво перенести в будь-яке місце або в обстановку будь-якої епохи - куди він тільки побажає, - і він, таким чином, відразу знайде щастя

- Ти так думаєш? - відгукнулася фея Суму. - Знай же: він буде самою нещасною людиною на землі й благословить ту мінуту, коли нарешті позбудеться від твоїх калош

- Ну, це ми ще подивимося! - проговорила камеристка Щастя. - А поки що я поставлю їх у дверей. Либонь хто-небудь їх надягне помилково замість своїх і стане щасливим

От який між ними відбулася розмова

2. ЩО ВІДБУЛОСЯ З РАДНИКОМ ЮСТИЦІЇ

Було вже пізно. Радник юстиції Кнап збирався додому, усе ще міркуючи про часи короля Гансу. І треба ж було так трапитися, щоб замість своїх калош він надяг калоші Щастя. Як тільки він вийшов у них на вулицю, чарівна сила калош негайно перенесла його в часи короля Гансу, і ноги його негайно ж потонули в непролазному бруді, тому що при королі Гансі вулиць не мостили

- Ну й грязюка! Просто жах що таке! - промурмотав радник. - И к тому ж жоден ліхтар не горить

Місяць ще не зійшов, стояв густий туман, і всі навколо тонуло в мороці. На розі перед зображенням мадонни висіла лампада, але вона ледве тепліла, так що радник помітив картину, лише порівнявши з нею, і тільки тоді розглянув божу матерь із дитиною на руках

“Тут, напевно, була майстерня художника, - вирішив він, - а вивіску забули забрати”.

Отут повз нього пройшло кілька людей у середньовічні костюмах

“Чого це вони так вирядились? - подумав радник. - Мабуть, з маскараду йдуть”.

Але раптово почувся барабанний бій і свист дудок, замигтіли смолоскипи, і поглядам радника представилося дивне видовище! Назустріч йому по вулиці рухалася дивна процесія: спереду йшли барабанщики, мистецьки вибиваючи дріб паличками, а за ними крокували стражники з луками й арбалетами (2). Очевидно, те була звита, що супроводжувала якусь важливу духовну особу. Здивований радник запитав, що це за хід і хто цей сановник

- Єпископ Зеландский! - почулося вответ.

- Господи помилуй! Що ще таке приключилося з єпископом? - зітхнув радник Кнап, смутно погойдуючи головою. - Ні, навряд чи це єпископ

Міркуючи про всі ці чудеса й не дивлячись по сторонах, радник повільно йшов по Східній вулиці, поки нарешті не добрався до площі Високого мосту. Однак мосту, що веде до Палацової площі, на місці не виявилося, - бідний радник ледь розглянув у кромішній тьмі якусь речонку й зрештою помітив човен, у якій сиділо двоє хлопців

- Накажете переправити вас на острів? - запитали вони

- На острів? - перепитав радник, не знаючи ще, що він тепер живе під час середньовіччя. - Мені потрібно потрапити в Христианову гавань, на Малу торговельну вулицю

Хлопці витріщили на нього ока

- Скажіть хоча б, де міст? - продовжував радник. - Ну що за неподобство! Ліхтарі не горять, а бруд така, що здається, начебто по болоту бродиш!

Але чим більше він говорив з перевізниками, тим менше міг розібратися вчем-нибудь.

- Не розумію я вашої борнхольмской тарабарщини! - розсердився він нарешті й повернувся до них спиною

Але мосту він все-таки не знайшов; кам’яний парапет набережної зник теж. “Що робиться! От неподобство!” - думав він. Так, ніколи ще дійсність не здавалася йому такий жалюгідний і мерзенної, як у цей вечір. “Ні, краще взяти візника, - вирішив він. - Але, господи, куди ж вони всі запропастились? Як на зло, жодного! Повернуся-Ка я на Нову королівську площу - там, напевно, коштують екіпажі, а то мені вовек не добратися до Християнської гавані!”

Він знову повернувся на Східну вулицю й встиг уже пройти її майже всю, коли зійшов місяць

“Господи, що це тут понабудували таке?” - здивувався радник, побачивши перед собою Східні міські ворота, які в ті далекі часи стояли наприкінці Східної вулиці

Нарешті він відшукав хвіртку й вийшов на теперішню Нову королівську площу, що у ті часи була просто більшим лугом. На лузі там і сям стирчали кущі, і він був пересічений не те широким каналом, не те рікою. На протилежному березі розташувалися жалюгідні лавчонки халландских шкіперів, отчого місце це називалося Халландской висотою

- Боже мій! Або це міраж, фата-моргана (3), або я… господи… п’яний? - застогнав радник юстиції. - Що ж це таке? Що ж це таке?

И радник знову повернув назад, подумавши, що занедужав. Крокуючи по вулиці, він тепер уважніше придивлявся до будинків і помітив, що всі вони стародавньої будівлі й багато хто криті соломою

- Так, звичайно, я занедужав, - зітхав він, - але ж усього-те стаканчик пуншу випив, але мені й це ушкодило. І треба ж додуматися - пригощати гостей пуншем і гарячою лососиною! Ні, я неодмінно поговорю про це з агентшей. Повернутися хіба до них і розповісти, яка із мною приключилося лихо? Ні, незручно. Так вони, вуж мабуть, давно спати вляглися

Він став шукати будинок одних своїх знайомих, але його теж не виявилося на місці

- Ні, це просто марення якийсь! Не довідаюся Східної вулиці. Жодного магазина! Всі тільки старі, жалюгідні халупи - можна подумати, що я потрапив у Роскилле або Рингстед. Так, погано моя справа! Ну що вже отут соромитися, повернуся до агента! Але, чорт візьми, як мені знайти його будинок? Я більше не довідаюся його. Ага, тут, здається, ще не сплять!… Ах, я зовсім розхворівся, зовсім розхворівся

Він наткнувся на напіввідчинені двері, через яку лилося світло. Це був один з тих стародавніх трактирів, які походили на теперішні наші пивні. Спільна кімната нагадувала голштинскую харчевню. У ній сиділо кілька завсідників - шкіпера, копенгагенские бюргери й ще якісь люди, на вид учені. Попиваючи пиво з кухлів, вони вели якусь палку суперечку й не звернули ні найменшої уваги на нового відвідувача

- Простите, - сказав радник, що підійшла до нього господарці, - мені раптом стало погано. Ви не дістанете мені візника? Я живу в Християнській гавані

Pages: 1 2

Збережи - » Андерсен Х. К. - Калоші щастя . З'явився готовий твір.