Хронологічні рамки американського романтизму трохи відрізняються від романтизму європейського. Романтичний напрямок у літературі США зложилося до рубежу між другим і третім десятиліттями XIX в. і зберігало пануюче положення аж до закінчення Громадянської війни між Північчю й Півднем (1861 - 1865).

У становленні американського романтизму простежується три етапи. Перший етап - ранній американський романтизм (1820-1830-і роки). Його безпосереднім попередником був предромантизм, що розвивався ще в рамках просвітительської літератури (творчість Ф. Френо в поезії, Ч. Брокден Брауна _ у жанрі роману й ін.). Найбільші письменники раннього романтизму в США - В. Ирвинг, Д. Ф. Купер, У. К. Брайент, Д. П. Кеннеді й ін. Із проявом їхніх добутків американська література вперше одержує міжнародне визнання. Іде процес взаємодії американського і європейського романтизму. Ведеться інтенсивний пошук національних художніх традицій, намечаются основні теми й проблематика (Війна за незалежність, освоєння континенту, життя індіанців і ін.). Світогляд провідних письменників цього періоду пофарбовано в оптимістичні тони, пов’язані з героїчним часом Війни за незалежність і грандіозні перспективи, що відкривалися перед молодою республікою. Зберігається тісний спадкоємний зв’язок з ідеологією американської Освіти, що в ідейному плані підготувало Американську революцію. Показово, що й Ирвинг, і Купер - два найбільших ранніх американських романтики - беруть активну участь у суспільно-політичному житті країни, прагнучи прямо впливати на хід її розвитку

Другий етап - зрілий американський романтизм (1840-1850-і роки). До цього періоду ставиться творчість Н. Готорна, Э. А. По, Г. Мелвилла, Г. У. Лонгфелло, У. Г. Симмса. Складна й суперечлива реальність Америки цього років обумовила помітні розходження у світовідчуванні й эстетической позиції романтиків 40-50-х років. Більшість письменників цього періоду випробовують глибоке невдоволення ходом розвитку країни. У США зберігається рабство на Півдні, на Заході рука об руку з героїзмом першопрохідників іде варварське знищення корінного населення материка - індіанців і. хижацьке розгарбування природних багатств. Республіка переживає економічну кризу 1830-х років, втрату довіри до погрязшему в корупції уряду, зовні - і внутрішньополітичні конфлікти. Розрив між дійсністю й романтичним ідеалом заглиблюється, перетворюється в прірву. Не випадково серед романтиків зрілого періоду так багато незрозумілих і невизнаних художників, відкинутих буржуазною Америкою: По, Мелвилл, а пізніше - поетеса Э. Дикинсон.

Третій етап - пізній американський романтизм (60-і роки). Це період кризових явищ у романтизмі США. Романтизм як метод всі частіше виявляється не в змозі відбити нову реальність. У смугу важкої творчої кризи вступають ті письменники попереднього етапу, хто ще продовжує свій шлях у літературі. У цей період відбувається різке розмежування усередині романтизму, викликане Громадянською війною між Північчю й Півднем

Американський романтизм володіє рядом національних особливостей, що відрізняють його від романтизму європейського

Твердження національної самобутності й незалежності, пошуки національної самосвідомості й національного характеру проходять через все мистецтво американського романтизму. Письменника-романтики у своїх книгах із захопленням подорожують разом зі своїми героями й читачами по морських просторах, гладі Великих Озер, дрімучим лісам, могутнім рікам, безкрайнім преріям

Для американського романтизму наскрізний стала індійська тема. З ними був зв’язаний складний психологічний комплекс - замилування й страху, ворожості й почуття провини. Безсумнівною заслугою американських романтиків був щирий інтерес і глибока повага до індійського народу, його своєрідному світовідчуванню, культурі, фольклору

Слава Эдгара По як основоположника детективного жанру опирається всього на чотири оповідання: «Убивства на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марі Пиці» (1842), «Золотий жук» (1843) і «Викрадений лист» (1844). Три з них мають своїм предметом розкриття злочину, четвертий - дешифрування стародавнього рукопису, у якій утримуються відомості про місцезнаходження скарбу, заритого піратами у віддалені часи

Новий жанр звичайно починається із твердження нового типу сюжету й нового типу героя. З ірраціонального плину романтизму По запозичив і модернізував тип сюжету, з раціональної - тип героя (у новій його модифікації.)

По перейняв від романтиків основну сюжетну схему, але, на відміну від них, зосередив увагу читача не на причинах або наслідках злочину й навіть не на ньому самому, а на можливості раціонального пояснення обставин злочину, які видаються загадковими й містичними. Інакше кажучи, у фабульну основу детектива Едгар По поклав процес інтелектуального розслідування злочину, що стало центром естетичного інтересу цього жанру

В «Золотому жуку» По переносить свого героя із Сен-Жерменского передмістя на острів Сэлливан біля Чарлетона й дасть йому ім’я Легран. Убивство, викрадення й тому подібні злочини поступаються місцем специфічній темі кладоискательства. У результаті сукупності випадків і збігів до нього в руки попадає тайнописний папір про зариті скарби знаменитого пірата. Далі - технічне питання розшифровки криптограми, що Легран здійснює з переконливою ясністю. У цьому пекучому бажанні знайти поховане багатство є чисто американське «непереможне передчуття величезної удачі». Воно не обманює героя, і після серії увлекательнейших епізодів він разом зі своїм супутником, що виступає в ролі оповідача, становить повний перелік знайдених коштовностей і підраховує їх вартість

Вище досягнення Купера - пенталогия про Шкіряну Панчоху. У неї входять п’ять романів, написаних у наступному порядку: «Піонери» (1823), «Останній з могікан» > (1826), «Прерія» (1827), «Слідопит» (1840), «Звіробій» (1841). Вони об’єднані образом мисливця Натаниэля Бампо, у якого також є численні прізвиська: Звіробій, Слідопит, Соколине Око, Шкіряна Панчоха й Довгий Карабін. У пенталогии перед читачами проходить все життя Бампо - від юності («Звіробій») до дня смерті («Прерія») . Але порядок написання книг не збігається з етапами життя головного героя. Купер почав історію Бампо, коли мисливець уже вступив у похилий вік, потім зобразив його в старості, за рік до смерті

И тільки після помітної перерви письменник знову звернувся до пригод Шкіряної Панчохи й повернувся до днів його юності. Якщо розглядати частини пенталогии не в тім порядку, як вони були написані, а по хронології описуваних подій (а саме так їх, як правило, і читають), то послідовність часу й місця дії така: «Звіробій» - 1740 р., північний схід США, верхів’я ріки Саскуихани; «Останній з могікан» - 1757 р., район ріки Гудзон; «Слідопит» - самий кінець 50-х років, одне з Великих Озер - Онтаріо; «Піонери» - 1793 р., освоєння й заселення західних лісів; «Прерія» - 1805 р., район прерій на захід від Міссісіпі. Написання романів у Купера зайняло біля шістдесяти літ

«Останній з могікан» - найвідоміший роман Купера. Сюжет будується на історії захоплення в полон жорстоким і підступним вождем Магуа - Хитрою Лисицею дочок полковника Мунро - Кори й Аліси й спроб маленького загону на чолі з Натти Бампо - Соколиним Оком звільнити бранок. Разом з Натти й Чингачгуком у захоплюючий дух переслідуваннях і сутичках бере участь юний індійський воїн, син Чингачгука Ункас. Він - хоча Купер докладно й не розвиває цю лінію - закоханий в одну із бранок, Кору, і гине в останньому бої, марне намагаючись неї врятувати. Глибоко зворушливою сценою похорону Ункаса - останнього з могікан і Кори завершується роман. Соколине Око й Чингачгук відправляються в подальші мандрівки

Образ Натти Бампо - вище досягнення Купера, це глибоко національний характер, породжений специфічними умовами американської історії, і в той же час - один з «вічних супутників людства», що захоплює своїм прикладом одне за іншим покоління читачів у різні країнах

Купер пояснює високі моральні якості свого улюбленого персонажа життям у спілкуванні із природою й відсутністю розбещуючого впливу цивілізації. Натти абсолютно безкорисливий і не здатний на безчесний учинок

Шкіряна Панчоха не уявляє собі життя поза природою, без відчуття своєї єдності з навколишніми його лісами, небом, водою. Волю він розуміє просто: це право вільно бродити по ййого рідним лісам

Таким чином, у пенталогии художньо зафіксована трагедія американського піонерства, що стала результатом розладу між шляхетними цілями першопрохідників і територіальною експансією в умовах капіталізму

Pages: 1 2