У романі-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир” широко представлені всі форми психологічного аналізу стану героїв: портрети, мовлення й учинки героїв, пейзаж, внутрішні монологи й ін. Зупинимося докладніше на останньому художньому прийомі де яскравіше всього проявляється майстерність письменника передавати найтонші переживання, що й дало привід Н. Г Чернишевському назвати цю сторону таланта Толстого “діалектикою душі”. Найбільше яскраво розкривають названий прийом переломні, критичні моменти, коли відбуваються зміни в житті героїв, у поглядах на навколишній світ, на самих себе. Наприклад, епізод, коли молодий Микола Ростов, уперше виявившись на війні, попадає в “справу”. Тільки зштовхнувшись віч-на-віч зі смертю, близький і жахливої, юний офіцер усвідомлює всю значимість і цінність людського життя, розуміє безглуздість і жорстокість війни, що суперечить природним законам природи: “Микола Ростов відвернувся й, начебто відшукуючи чогось, став дивитися на далечінь, на воду Дунаю, на небо, на сонце! Як добре здалося небо, як голубо, спокійно й глибоко!

Як яскраво й урочисто, що опускається сонце! Як ласково-глянцевито блищить вода в далекому Дунаї!” Читаючи ці рядки, мимоволі згадуєш про тлінність усього сущого. Життя людини повинна протікати тихо й безтурботно, усяке відхилення від цього здається протиприродним: “У мені одному й у цьому сонці так багато щастя, а отут… стогони, страждання, страх і ця неясність, ця безглуздість”.

Як і на всякого чувствующего красу життя людини, на Ростова раптово сходить відраза до всього творящет довкола нього: “И страх смерті, і любов до сонця й життя - усе злилося в одне белезненно-тривожне враження”. Імовірно, подібне ж відчуття випробовував князь Андрій після поранення на Аустерлицком поле. Йому також раптом відкрилася картина зовсім іншого, незалежного від людей миру

Однак на відміну від Ростова Болконский у стан зрозуміти й виразити словами своє почуття: “Так! все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба. Нічого, нічого ні, крім нього. Але й того навіть ні, нічого ні, крім тиші, заспокоєння

И слава Богові!..” Небо Аустерлица стало для князя Андрія одкровенням, він зрозумів, що у світі існує ще щось, чому немає справи до людських прикростей і хвилювань, невдач, тривог: “Як тихо, спокійно й урочисто, зовсім не так, як я біг, не так, як ми бігли, кричали й билися, зовсім не так, як з озлобленими й переляканими особами тягли один одного й француз і артилерист, - зовсім не так повзуть хмари по цьому високому нескінченному небу. Як же я не видал раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його нарешті”. Один пейзаж, і життя бачиться зовсім другою, те нове, що Болконский довідався на Аустерлицком поле, стало на довгий час основою його світорозуміння

Таким чином, для Товстого-Психолога важливим було показати не тільки слова й учинки героїв, що немаловажно в розумінні цілісного образа, але в більшій мері приділити увага внутрішньому миру людини, його переживанням, думкам, почуттям