Леся Українка — геніальна донька українського народу, талановита поетеса, творами якої ми захоплюємося до сьогодні. Читаючи її твори, захоплюєте мовою, образами, проблемами і їх авторським вирішенням, поетичністю. Мені подобаються всі твори Лесі Українки — вірші, поеми, драматичні поеми, елегії, пісні. Серед творів поетеси, які справили на мене найбільше враження, є поезія «До мого фортепіано». Вірш, який сповнений болю і туги до музичного інструмента, за який, через важку хворобу, поетеса не зможе більше сісти і грати. Я пам’ятаю, як моя вчителька під етюд Шопена прочитала нам вперше цю партію. Я була вражена співзвучністю вірша, голосу вчительки і музики.

Поезія «До мого фортепіано» має автобіографічний характер: у ній оспівано почуття поетеси, яка з п’яти років грала па фортепіано і сама писала музику. І ніжна і вразлива дівчинка навіки прощалася з мрією бути піаністкою, юмпозитором — і в цьому біль і туга авторки:

Мій давній друже

мушу я з тобою розстатися надовго…

Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Сповідувать думки веселі і сумні…

Коли я смуток свій на струни клала,

З’являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

Література — особлива сфера людської творчості, не ізольована від життя, а тому релігія люди і реальні події знаходять у літературі своє відображення. Для мене вірші Лесі Українки — це прекрасна школа життя, школа виховання духовності, мужності, любові до рідного краю, виховання впевненості в собі, щирості, порядності.

Особливою цікавістю я читала інтимну лірику поетеси. Інтимна лірика поетеси своєрідна, ніким не повторена у мотивах, ніколи не друкована за життя . Вірш у прозі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» привернули увагу вже своєю назвою: загадковою, чарівною, не схожою на назву вірша. А коли прочитаєш, то і змістом. Це лист-відповідь Сергієві Мержинському — це іронія взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось сильніше й вище за щасливу земну любов. Тому й пахло від любого друга зів’ялими трояндами.

Лірична героїня просить: «Візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу . А на місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як оці любі листи, мій друже…»

Читайте поезію Лесі Українки і відкривайте для себе світ її думок, її бачення . У одному зі своїх віршів поетеса висловила надію, що ми, нащадки, читатимемо і будемо знаходити відповіді на життєві питання у її творах: «Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я…»