Початок новому етапу в драматургії Лорки поклала трагедія «Криваве весілля» (1933). Один раз у газетній замітці драматург прочитав історію викрадення нареченої-циганки, історію, досить точно відтворену в п’єсі. Звертання Лорки до теми кривавої помсти за ображену честь, однак, не можна пояснити тільки цією заміткою. Лорку ця тема, улюблена в іспанському класичному театрі, хвилювала вже давно. Багато віршів присвячені їй в «Канті хондо» і «Циганському романсеро». Але в п’єсі ця тема здобуває набагато більше широке соціальне звучання

Своєрідність трагедії Лорки полягає насамперед у тім, що соціальний підтекст майже не одержав вираження безпосередньо в сюжеті й тому визначає поводження героїв лише опосередковано. Справді, до чого зводиться, якщо викладати коротко, зовнішня дія п’єси? Юнак (Наречений) збирається женитися на приглянувшейся йому дівчині (Нареченій). У день весілля Леонардо й Наречена біжать, а Наречений кидається за ними в погоню; у сутичці в лісі чоловіка гинуть. На перший погляд - це історія зіткнення споконвічних людських страстей, незмінних за всіх часів і у всіх народів. Насправді Лорка зумів розкрити суспільні джерела цієї трагедії, визначеної всім ладом відносин, що панували Виспании.

Художник-гуманіст, Лорка виділяв любов як найвище й прекрасне людське почуття, у якому з найбільшою повнотою виражається людське в людині. Проходження законам природи, по думці Лорки,- вищий моральний принцип. Однак сучасне суспільство не тільки зрадило забуттю природні підстави людських відносин, але, більше того,- висунуло нові критерії людських учинків, що спотворюють природу людини й рішуче їй суперечні. Спонукувані цими нормами моральності люди з неминучістю приходять до перекручування й порушення законів природи, а це спричиняє трагедію

Найбільше обнаженно соціальні джерела трагедії розкриваються в історії взаємин Нареченої й Леонардо. Справді, вони любили один одного. У другому акті Леонардо вказує на причину розриву: «Скажи мені: ким я був для тебе? Згадай всі, як було. Два бики й убога халупа - це майже нічого! Але ж через це всі й вийшло». Леонардо був бідний і Наречена, злякавшись убогості, поступилася своїми почуттями. Отже, винувата Наречена, у почуття якої вторгся корисливий розрахунок. Але тією чи іншою мірою всі герої винні в трагедії, що происшли. А коли всі винуваті, це значить, що причина їхньої провини лежить якоюсь мірою поза ними, у суспільстві, їх воспитавшем.

Те, що кінцева причина трагедії лежить поза особистими спонуканнями героїв, не звільняє, однак, від відповідальності кожного з них. Саме тому щастя Леонардо й Наречені неможливо навіть тоді, коли зрештою вони підкоряються велінню Природи, або/як говорить Лорка, «голосу крові». Раз змінивши цьому голосу, вони вже несуть на собі печатка трагічної приреченості. Саме ця думка - центральна в бесіді дроворубів у лісі (початок 3-го акту), у якій концентрується авторська оцінка всієї трагедії

Складний мир людських страстей, що несуться бурхливим потоком, одержує в «Кривавому весіллі» відповідну динамічну форму. Якщо в «Мариане Пинеде» ліричний початок явно переважало над драматичним, то в «Кривавому весіллі» панує драматичний початок. Це не виходить, що п’єса позбавлена характерного для Лорки ліризму, тільки останній одержав тепер інші форми вираження. Драматург писав: «Відтепер стих не буде бити молотом по ковадлу в моїх драматичних творах з першої до останньої сцени. Вільна й стримана проза може бути гранично вира* зительной, надаючи разом з тим нам волю, немислиму в межах суворих законів метрики. Нехай є поезія в добру годину в тих місцях, у яких того вимагає вибух і напруга почуттів. Але тільки в цих місцях. У відповідності с. цим принципом в «Кривавому весіллі» стих з’являється вперше з належною інтенсивністю й розмахом лише в сцені весілля, запановує майже безроздільно в сцені в лісі й у заключній сцені трагедії». Помітимо, що в наступних п’єсах паралельно з посиленням внутрішнього драматизму й ліричної напруженості прози усе більше зменшується питома вага віршованої частини

Наступна трагедія Лорки -^- «Йерма» (1934). Иерма (у перекладі з іспанського це слово означає «марна», а стосовно до землі також і «пустище») вийшла заміж за заможного селянина Хуана, вийшла без1 любові, але мріючи про материнство. Однак дитина народжується тільки в любові, говорив Лорка в п’єсі «Коли пройде п’ять років…».А саме любові й немає! Правда, Йерму любить простий і веселий пастух Віктор, та й неї тягне до нього, але вона не може й не хоче переступати закони честі, що вимагають від її подружньої вірності; вона відрікається від цієї любові «у гріху». У пориві розпачу героїня вбиває чоловіка

Снову, як і в «Кривавому весіллі», під поверхнею бурхливих у трагедії страстей драматург виявляє соціальний фундамент; знову джерелом трагедії героїв виявляється порушення ними закону природи. Протиприродним, по думці Лорки, є вже самий шлюб, заснований не на любові, а на розрахунку, нехай навіть цей розрахунок і позбавлений користі. У цьому трагічна провина Йерми. Але Йерму ще можна якщо не виправдати, то, принаймні, зрозуміти. Уклад же сім’ї Хуана перебуває- у волаючому -протиріччі із законами природи, тому що все тут підпорядковано прагненню до наживи, збагаченню, приобретательству; немає в цій сім’ї місця не тільки любові, але навіть простій людській довірі друг до Друга. Пристрасть до накопичення споруджує між Хуаном і Йермой стіну, що ніщо, крім смерті, не може зруйнуватися

Свою трагедію Лорка наділив у форми древньої грецької трагедії, класично строгі й прості. Із цією метою він увів, наприклад, хор, роль якого, як і в античній трагедії,— давати оцінку происходящего на сцені. У п’єсі Лорки таким. хором виявляються сільські пралі. Ще більш рішуче, ніж в «Кривавому весіллі», Лорка насичує «Йерму» деталями побуту, селянської психології, стримуючи романтичний пафос протиборчих страстей