Для чогось же дано землі - чудесна, благословенна властивість плодоносити. И - загублені ті скупчення людей, хто не здатний взяти від її ця властивість. Земля для людини містить у собі не тільки господарське значення, але й моральне. Про цьому переконливо писали в нас Гліб Успенський, Достоєвський, так не тільки вони. Ослаблення тяги до землі - більша небезпека для народного характеру. А нині селянське почуття так забите й витравлене в нашому народі, що, може бути, його вже й не воскресити, опоздано-перепоздано.

Як уводиться сьогоднішня оренда - більше обман і знущання, ні користі ні ряду, тільки гірше погублять полювання в людей, що потягнулися до землі. Орендарі залишаються в залежності, що гне, від колгоспно-радгоспної влади, і ті можуть досхочу беззаконствовать. Під оренду виділяться часто гірші, занедбані землі, і подороже беруть за них, і інвентар за завищеною ціною, а продукцію змушують здавати подешевше; те не дають обіцяних кормів, то відбирають узятих на відгодівлю тварин, пропали й праця, і гроші; і «сільгосптехніка» може раптово порушити договір. Так ділянка землі - це ще не воля селянина, потрібний же й вільний ринок, і доступний транспорт, і кредит, і ремонт техніки, і будівельний матеріал

За всі реформи ми беремося як гірше - так і отут. Тільки гублять справа й відбивають у людей останню віру в обіцянки влади

Взагалі в порівнянні з колгоспами - особиста оренда (і не від колгоспів, а від місцевого самоврядування) безсумнівний крок до поліпшення нашого сільського господарства. У нормі, установленої для даної місцевості (відповідно до кадастру), - оренда довічна й з необмеженою передачею в спадщину; з відібранням ділянки лише у випадку недбалого землеуходства, але не від хвороби сім’ї орендаря; із правом добровільної відмови від ділянки - і в цьому випадку оплатою орендареві того, що він вклав у землю

і звів на ній. (І для всього цього зовсім не потрібний спеціальний адміністративний апарат над орендарями: подібні випадки не будуть численні, з ними попорається місцеве земство.) Однак при нинішньої нашої отвичке від землі (і виправданій недовірі до влади, уже стільки разів що обманивали) - орендою, може бути, уже людей і не залучити. До тому ж, земельна оренда й не витримує економічної конкуренції із приватною власністю на землю, при якій і гарантоване тривале поліпшення землі, а не виснаження, і тільки при ній ми можемо розраховувати, що наше сільське господарство не буде уступати західному. І передбачаючи й вимагаючи самодіяльності у всіх областях життя - какже не допустити її із землею? Відмовити селу в приватній власності - значить закрити її вже назавжди.

Але введення її повинне йти з обережністю. Уже при Столипине були строгі обмеження, щоб земля попадала саме в руки селян-хліборобів, а не великих спекулянтів або на підставні імена, через «акціонерні товариства». А сьогодні викоренене наш селянський стан, ви- \ мерло; і більше розв’язаної спритності в анонімних спекулянтів з тіньової економіки, що вже нагромадили первинні капітали; і нинішня підкупна адміністрація не здатна на чіткий контроль, - сьогодні, під маркою же «акціонерних товариств», «організацій», «кооперативів», могли б чи скуповувати не латифундії й потім саджати орендарів уже від себе. (Не говорячи вже про покупку землі іноземцями.) Такі покупки у всякому разі не повинні бути допущені. Якщо земля виявиться розхапана великими власниками - це сильно стисне життя інших. (Та й не можемо ми таке допустити в передбаченні близького перенаселення всієї планети, тоді й нашої країни.)

Покупка землі повинна вироблятися з пільгами багаторічної розстрочки, і в податках теж. Обмеження земельної ділянки граничними (для даної місцевості) розмірами - саме по собі ніяк не стискує трудового змісту й трудової волі. Навпроти: зусилля кожного хазяїна будуть спрямовані не на широту володіння, а на поліпшення обробки, інтенсивність методів. Що наші люди можуть при цьому - і в самих виснажливих-ворожих стисненнях від влади - творити чудеса, уже показано на крихітних присадибних клаптиках, що годували країну при дутій колгоспній системі

Обмеження розмірів залишає земельні резерви для роздачі малих ділянок землі - і робітником, що бажає мати свій городній урожай, і городянам, що шукають віддушину від закупореного життя. І ця заборгована-роздач-належна бути безкоштовної (тільки б обробляли!); цей же розмір входив би безкоштовною частиною й хліборобам, що купують землю

И для всіх їх - земля повинна найтися…