Оповідання “Баба Изергиль” ставиться до ранніх романтичних добутків А. М. Горького. Письменник уважав цю роботу найкрасивішої й стрункої у своїй творчості. Я не відразу зрозуміла, чому він так її охарактеризував, але після уважного вивчення ця думка стала близька й мені. І от чому. За формою цей добуток являє собою три новели, з’єднані між собою загальною ідеєю. Перше, починаюче оповідання, - легенда про Ларре, сині жінки й орла. Він прийшов у мир людей жорстоким і егоїстичним

“Усі дивилися з подивом на сина орла й бачили, що він нічим не краще їх, тільки ока його були холодні й горді, як у царя птахів. І розмовляли з ним, а він відповідав, якщо хотів, або мовчав, а коли прийшли найстарші плем’я, він говорив з ними, як з рівними собі. Це образило їх…” Всі нові й нові риси його самолюбного характеру розкриваються перед нами

Яскраве підтвердження сказаному мною - епізод, у якому Ларра без особливих коливань убиває дівчину, що не побажала бути з ним. “Вона відіпхнула його, та й пішла ладь, а він ударив її й, коли вона впала, устав ногою на її груди, так, що з її вуст кров бризнула до неба, дівчина, зітхнувши, звилася змією й умерла”. Але він не залишився без покарання. Розплата наступила

Юнак був проклятий людьми, які назвали його знедоленим і небесами. Він прирік себе на вічні борошна, і, коли Ларра захотів умерти, земля не приймала його: “…він упав на землю й довго бився головою об неї. Але земля відсторонялася від нього”. У третій новелі, що так само, як і перша, є легендою, Горький оповідає про Данко, людині, що вибрала самопожертву своїм життєвим боргом

Дія - основний стан романтичного героя. І Данко діяв, рятуючи знесилених людей, які вже не могли продовжувати свій шлях через ліс, у якому дерева сплітали “…коряві, довгі руки…

у густу мережу, намагаючись зупинити…” їх. І тоді він взяв на себе роль Провидіння. Данко зміг вивести людей, лише пожертвувавши своїм серцем, що висвітлювало рятівний шлях. “Що зроблю я для людей?!” - сильніше грому крикнув Данко.

И раптом він розірвав руками собі груди й вирвали з її своє серце й високо підняв його над головою. Воно палало так яскраво, як сонце…”. Ціною власного життя ця людина звільнила людей, які пішли за ним. “…Кров била гарячим струменем з розірваних грудей copyright