Образ російської жінки займає значне місце у творчості Некрасова. Героїнями його віршів і поем сталі й простих селянок, і князівни. Всі вони створили неповторний образ некрасовской “величної слов’янки”, у зовнішньому вигляді якої втілилися народні подання про теперішню красуню: Красуня Миру напрочуд, Рум’яна, струнка, висока, У всякому одязі гарний, До всякої роботи спритна. Російська жінка в Некрасова відрізняється й щиросердечним багатством. В образі російської селянки поет показав людину високих моральних якостей, що не втрачає віру, не зломленого ніякими прикростями. Некрасов оспівує її стійкість у життєвих випробуваннях, гордість, достоїнство, турботу про сім’ю й дітей. Найбільше повно ці якості російської жінки розкриваються в образі Матрены Тимофіївни Корчагіної в поемі “Кому на Русі жити добре”.

Ця жінка сама зі сторінок поеми розповідає нам про свою нелегку долю. У її оповіданні - життєві тяготи всіх російських селянок того часу: постійні приниження, розлука із чоловіком, страждання матері, що втратила сина, вічна усі права захищені 2001-2005 убогість… Але вона все може стерпеть: Ходила Із гнівом на серце, А зайвого не мовила Слівця нікому. Але Матрена Тимофіївна не втратила почуття власного достоїнства, у її оповіданні чується й протест (“У груди в них немає душеньки… На шиї - немає хреста!”). Нелегку жіночу долю вона порівнює із трьома петлями шовку біл, червоного й чорного й говорить мандрівникам: “Не справа ви затіяли - серед бабів щасливу шукати!

” Це підтверджує й доля Дар’ї, описана Некрасовим у поемі “Мороз, Червоний ніс”. Ми бачимо нелегку частку селянки, що взяла на себе всю чоловічу роботу, і від цього гине. Її доля також сприймається як типова доля російської жінки: Три тяжкі частки мала доля, И перша частка: з рабом повінчатися, Друга - Бути матір’ю сина раба, А третя - до труни рабові покорятися, И всі ці грізні частки лягли На жінку російської землі. Турбота про сім’ю, виховання дітей, робота з будинку й у поле, навіть найважча праця - все це лежало на Дар’ї. Але вона не зломилася під цією вагою. В образі Дар’ї Некрасов показав кращі риси російської жінки, у якій зовнішня привабливість сполучалася із внутрішнім моральним багатством. Саме цим і захоплюється поет

Він говорить про російських селянок, що “бруд обстановки вбогої до них немов не липне”. Така жінка “і голод, і холод виносить”. У її душі ще залишається місце й жалю. Дар’я пішла за багато верст за чудотворною іконою, що могла б вилікувати її чоловіка, а Матрена Тимофіївна прощає Савелію-Богатиреві його помилка, приведшую до загибелі її дитини. Героїня Некрасова здатна на моральний подвиг

Підтвердженням цьому служать і образи княгинь Трубецькой і Волконській, створені в поемі “Російські жінки”. У цій поемі Некрасов оспівав подвиг дружин декабристів, що розділили сумну долю своїх чоловіків. Ми бачимо, як всі доводи губернатора в розмові із князівною Трубецької (“Пускай от чоловік - він винуватий…

А вам терпіти… за що?”, “біжите ви за ним. Як жалюгідна раба”) розбиваються об твердість прийнятого князівною рішення. У важку мінуту вона повинна бути поруч із чоловіком. І ніякі позбавлення на цьому шляху її не зупинять

Те ж можна сказати й про князівну Волконської, чиє життя повне “сумних втрат”. “Ділила з ним радість, ділити й в’язницю повинна я… Так небу завгодно!..” — говорить героїня

У її словах - і любов, і почуття боргу. Той факт, що первісна назва поеми “Декабристки” Некрасов замінив на узагальнене “Російські жінки”, говорить сам за себе. Кращі якості, властивим героїням цієї поеми, - сила духу, уміння пожертвувати собою, воля - це риси російської жінки, до якого би соціального класу вона не належала

Поет віддає належне моральній красі й подвигу російської жінки: И якщо я наповнив життя борьбою За ідеал добра й краси И носить пісня, що складається мною Живої любові прекрасні риси. Об матір моя, подвигнут я тобою, У мені врятувала эюивую душу ти.