Державний лад Республіки Ісландія визначається конституцією, прийнятої в 1920. У неї були внесені зміни після скасування унії з Данією й проголошення незалежності Ісландії в 1944. Значні доповнення були уведені в 1991.

Уряд. Глава держави - президент, що персоніфікує вищу виконавчу владу. Він обирається прямим голосуванням на чотирирічний строк. Кандидатами на цей пост можуть бути ісландські громадяни старше 35 років. Влада президента обмежена й має багато в чому формальний характер. Щодо цього президент Ісландії вподібнюється скандинавським монархам або президентові Франції часів Третьої й Четвертої республік. Резиденція президента - Бессастадир, стародавній маєток біля Рейк’явіка.

Уряд Ісландії - кабінет міністрів на чолі із прем’єр-міністром. Воно несе відповідальність перед парламентом - альтингом, однак міністрів призначає президент, що приймає також їхню відставку. Звичайно до складу уряду входять представники двох або більше партій.

Альтинг. Законодавча влада належить альтингу, що складається з 63 депутатів, які обираються на основі пропорційного представництва. Є 8 виборчих округів, від яких вибираються від 5 до 12 депутатів. Крім них, 11 депутатських місць вибираються на національному рівні на основі пропорційного представництва.

До 1991 в альтингу були дві палати - верхня й нижня. У цей час є тільки одна палата.

Доповнення й виправлення до конституції проводяться через парламент. Після їхнього прийняття альтинг розпускається й призначаються нові вибори; якщо запропоновані зміни приймаються новим альтингом, вони здобувають статус закону після твердження президентом.

Ісландський парламент уважається найстаршим у Європі, і його часто називають «прадідом парламентів». Він був заснований в 930, але після 1262 його влада сильно зменшилася, і фактично він припинив своє існування в 1800-1845. В 1843 альтинг були відновлені як консультативні збори й в 1904 знову знайшов законодавчі функції.

Політичні партії. Найважливіші політичні партії Ісландії - Партія незалежності (консервативна), Прогресивна партія (аграрно-ліберальний сполучник), Народний сполучник (комуністична) і Соціал-демократична партія. В останні роки в альтингу представлена також нова права партія Пробудження народу й феміністська партія Жіночий виборчий блок.

Всі громадяни Ісландії, чоловіки й жінки, що досягли 18 років, мають право голосу за умови, що вони прожили в країні не менш п’яти років перед виборами.

Місцеве керування. Ісландія розділена на 23 округи (сюслур) і 23 міста (кеупстадир). Кожний округ управляється радою, до складу якого всі приходи направляють по одному представнику. У приходах є ради, що нараховують від трьох до семи членів. Члени рад на будь-якому рівні обираються всіма громадянами.

Судова система в Ісландії здійснюється на двох рівнях. Є 26 місцевих судів і верховний суд (з п’яти членів) у Рейк’явіку, крім ряду спеціальних судів, наприклад по морських, трудових і релігійних справах.

Збройні сили. За винятком патрульних судів берегової охорони, Ісландія не має збройних сил. Проте вона є стратегічно важливим членом НАТО, і на підставі угод, укладених у післявоєнний період, аеропорт Кеблавик обслуговує військово-повітряні сили США.

Участь у міжнародних організаціях. Крім участі в НАТО, Ісландія є членом Північної ради із часу його підстави в 1952 і по лінії цієї ради співробітничає з Данією, Норвегією, Швецією й Фінляндією. Ісландія - член Ради Європи, Організації економічного співробітництва й розвитку (ОеСР), Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ), ООН і більшості її спеціалізованих установ, а також Міжнародного валютного фонду й Всесвітнього банку.

ЕКОНОМІКА

До Другої світової війни основу економіки Ісландії становили сільське господарство й рибальство. Після війни зросло значення рибальства й рибопереробної промисловості, і, хоча в цих галузях зайнята невелика частина самодіяльного населення, вони багато в чому визначають характер економічного життя країни.

Сільське господарство. Оброблювані землі займають менш 1% загальної площі країни, і лише 5% самодіяльного населення зайнято в сільському господарстві. У країні налічується ок. 6 тис. ферм, з них приблизно 80% належить приватним особам. Вівчарство завжди було найважливішою галуззю тваринництва: в 1996 в Ісландії налічувалося ок. 450 тис. овець. Улітку вівці пасуться на пасовищах у горах, а восени їх збирають у загонах, сортують по мітках власників і проводять частковий вибій. Така система складалася протягом багатьох століть. Баранина - сама звична м’ясна їжа в Ісландії. Вона також експортується поряд з вовною й шкірами овець. На ісландських фермах утримуються й багато інших видів тварин. В 1996 налічувалося 73 тис. голів великої рогатої худоби й 350 тис. голів домашнього птаха. На ісландських фермах розводять кіз, свиней, чорно-бурих лисиць і норок. Характерна наявність великого поголів’я коней місцевої породи - ісландських поні (79 тис. в 1966), які широко використовуються для кінного туризму.

Найбільш важлива продукція ферм - сіно. Вирощують також картоплю, ріпу, капусту й інші овочі. Значні успіхи були досягнуті в розвитку парникового господарства на базі використання термальних джерел. Основну частину парникової продукції становлять помідори й огірки, роблять також інші овочі, квіти, банани й виноград. Держава надає підтримку сільському господарству, виділяючи субсидії й обмежуючи імпорт продовольства.

Рибальство й переробка риби займають важливе місце в економіці Ісландії. У цих галузях, що дають ок. 75% надходжень від експорту, зайнято 12% самодіяльного населення. Головну роль грає лов тріски у водах у південно-західного узбережжя Ісландії, що відбуває із січня по травень. Великий промисел оселедця ведеться у водах у північного узбережжя із червня по вересень. Крім того, в інших районах рибу ловлять цілий рік.

У рибальстві широко використовуються моторні катери із тралами. Багато держав, у тому числі Норвегія, Швеція, Великобританія, Франція, Німеччина й країни СНД, направляють свої рибальські флотилії у води, що оточують Ісландію. У свою чергу, ісландські судна промишляють у водах Гренландії й Ньюфаундленду. Центр промислу й переробки тріски - Рейк’явік. Звідси тріску - у свіжозамороженому, сушеному й солоному виді - надходить в інші райони Ісландії й на зовнішній ринок. Центри промислу й переробки оселедця - Сиглюфьордюр і інші міста північного узбережжя. Там оселедець солять і використовують для вироблення риб’ячого жиру й рибного борошна.

Pages: 1 2 3