Данте дотримується системи, розробленої Птоломеєм, відповідно до якої Земля -центр

Всесвіту, а навколо неї розташовані Місяць, Меркурій, Венера. Земля міститься в центрі Всесвіту, навколо неї обертаються 1 всі планети, У північній, складнішій частині Землі, є глибока во-ронка, яка вершиною свого конуса йде до центру Землі. Це Пекло - осередок світового зла. Він утворений нижчою, не-одухотвореною матерією, тому в ньому відсутнє світло, а грішники, покарані найстрашніше, не мають жодної надії на порятунок.

На південній, кращій частині Землі, височить гора «Чистилище». Там народжується світло, і грішникам, які перебувають у Чистилищі, дано надію на порятунок. На вершині гори - Земний Рай.

Далі простягаються сфери небесного Раю, який утворений планетними сферами. За середньовічними уявленнями, сфера матеріальна, планета ніби «впаяна» в неї. Саме сфера обертається навколо Землі, а разом з нею і планета. Під час обертання вона видає звуки, у кожної своя музика, а всі разом сфери утворюють «музику».

Назва «музика сфер» належить Піфагору. Це поняття набуло широкого поетичного і філософського змісту: це принцип організації гармонічного, досконалого світу і образ вищої сили, яка здійснює цю єдність, і сама ця вища небесна злагодженість. Та повернімося до Раю Данте. Отже, Рай - це простір музики, досконалої гармонії, вищого світла, яке виходить з Райської Троянди. Саме тут мешкають душі праведників.

Герою Данте належить пройти і Пекло, і Чистилище, і Рай. Перед його поглядом постане Всесвіт тому що він підніметься навіть до Емпірею, тобто вище останнього зоряного неба. Він побачить як утворений Всесвіт яка сила тримає його і приводить в рух, - одне слово, він зрозуміє, що становить основу життя.

Космологія Данте була безумовно новим явищем стосовно античних теорій. А як виглядає космологія Данте в наш час^ Звернімося до фізики. У 1643 році на зміну античній моделі Всесвіту Птолемея - геоцентричної - прийшла і утвердилася модель Коперника - геліоцентрична. Саме на його основі був розроблений і математично сформульований закон тяжіння спочатку Йоганном Кеплером, а потім Ісааком Ньютоном. Закон всесвітнього тяжіння, відкритий Ньютоном три століття тому, був визначений настільки точно, що його можна і наш час використовувати у розрахунках, що стосуються супутників, планет, космічних кораблів.

Щоб вирушити услід за Данте дорогою пізнання світу, потрібно зрозуміти, як письменник уявляв Всесвіт. Тому звернемося до космології Данте. У рамках закону тяжіння модель Птолемея втрачала науковий сенс, знецінювалася. Але навіть Ньютону не вдалося відповісти на запитання: чому рух планет є таким? Незважаючи на універсальність закону тяжіння, він не розкривав його природу. Через два століття це питання було з’ясоване в загальній теорії відносності Альберта Ейнштейна.

Для поетики «Божественної комедії» характерна настанова на алегоризм.Алегорія - це образ, завдання якого привернути увагу не до себе, а до якогось іншого явища чи думки, що прямо не називаються, а виражаються через його посередництво. Проте всі ці смисли не заперечують один одного, а поетично співіснують, що надає всьому задуму невичерпної глибини, бо алегорія припускає різноманітні тлумачення. Так, два смисли ми знаходимо уже в початкових рядках поеми. Ліс. в якому заблукав поет, - це образ реального лісу як явища природи, де блудив літературний герой, і алегорія життєвих незгод, в які потрапив Данте-вигнанець.

Алегорії в творі неоднозначні. Наприклад, звірі, що заступають поетові шлях у темному лісі, представлені за традиційним тлумаченням символів: леопард - підступність, лев -

жорстокість, вовчиця - ненажерливість, хтивість. Та існує й інше тлумачення: леопард - політичні супротивники Данте, леє- король Франції, вовчиця- римське папство. Значення алегорій нашаровуються, надаючи змісту ніби додаткового виміру На порятунок приходить оспівувач слави Римської імперії, проголошувач єдиної всесвітньої держави.

Образ Данте слід розуміти яклюдську грішну душу, Вергілія - як розсудливий розум, Беатріче - як католицьку церкву. Пекло і Чистилище це алегорія земного буття, подорож поета - земного шляху людини, в якому вона має керуватися розумом, що упокорює пристрасті, та вірою, що дарує світло благодаті.