В 1 в. н.е. риси літературної умовності одержують подальший розвиток у римської эпистолографии: лист починає жити самостійно, незалежно від реального приводу написання його автором і одержання адресатом. У грецькій літературі епохи античності, що одержала назву другий, або нової, софістики. Цей напрямок народився в II в. н.е. Епістолярна література періоду другої софістики хронологічно й тематично діляться на дві групи. Перша група - эпистолография кінця II - початку III в. в. н.е., що включає в себе головним чином фіктивні літературні листи (Элион, Алкифрон, Филострат). Друга група - эпистолография IV - V в. в. н.е., в основному це справжня переписка літературно утвореної верхівки суспільства (Юліан, Либаний, Симмах). У фіктивних літературних листах епістолярна форма відкрито виступає як чисто художній прийом. Літературне відтворення взаємної переписки декількох осіб дає можливість відтворити не тільки характер і настрій, але й певну ситуацію - так виникають зачатки епістолярного роману (!). Елліністична стилістика (трактат «Про склад») відносило лист до літератури «простого» стилю, - у повній відповідності із цією вимогою жанр літературних листів періоду другої софістики пристосовувався до зображення побутової тематики

Епістолярна теорія римської риторичної школи відома нам по риториці Юлія Віктора (IV н.е.). Риторика Юлія Віктора пред’являє до епістолярної літератури вимоги ясності, стислості, але на відміну від вище грецьких наставлянь, що приводилися, орієнтує читача на відповідність характеру адресата, що й змушує думати, що в основі цього розділу лежить древнє джерело, що ґрунтується на досвіді реальної, безпосередньої переписки, у якій конкретний вплив листа на адресата мало першорядне значення. От уривок тексту Юлія Віктора

Описьмах.

До листів застосовні багато вимог, пропоновані до мовлень. Листа бувають двоякого роду: ділові й дружні. Ділові присвячуються справі заморочливому й важливому. Достоїнства такого роду листів - це й ваговитість думки, і словесна ясність, і блиск фігур, та й всі правила ораторського мистецтва. У дружніх листах треба насамперед дотримувати стислості. Нехай і самі думки в ньому будуть не розтягнуті, але нехай від скорочення не відчувається недоліку в жоднім слові… Потрібно щоб у листах протягала ясність, якщо тільки ця ненавмисно таємні листи, які втім, повинні бути неясні тільки для сторонніх, а для тих кому вони посилають, у них все повинне бути повністю ясно.

Pages: 1 2