Лосина череда, налякана кимсь, миттєво перетнуло галявину й зникло в чагарнику. Біля мінути лижники зірко оглядали узбережжя, ворожачи, куди зникли велетні. І раптом череда, чого ніхто не очікував, вискочило до ріки, понеслося уздовж берега, але в річкового вигину, побачивши когось спереду, кинулося на лід. Величезний ватажок, вигнувши горбоносу морду й закинувши гіллясті роги на спину, повів череду левее невеликий, злегка паруючої чорної ополонки, тримаючи шлях у яр на цій стороні. Ще один лось, дві лосиці й кілька лосенят, приотстав, урозсип неслися осторонь від його сліду.

На середині ріки, де сніжок лише злегка прикривав лід, лось-ватажок із усього розбігу заковзав широко розчепіривши передні ноги й присівши на задні. Він пролетів так метрів десять і, побачивши зовсім поруч ополонку, забився із всіх сил, намагаючись зупинитися, і гримнувся на бік. Череда пронеслася мимо й, вискочивши на берег, зникло в хащі. Ватажок кілька разів сильно мотнув головою, дряпаючи рогом сніг, потім якимсь дивом спрацювавши всіма мускулами, разом схопився на ноги, але поскользнулся й з розмаху вдарився двадцатипудовой тушею об лід. Лижники так і ойкнули, побачивши, як над водою серед крижинок заметалася його рогата голова