Дійові особи - містичні образи передчасно померлих людей (під виглядом білих пташок), яких Господь не приймає до раю, бо за життя вони були прислужниками гнобителів України, за що були покарані смертю. Вважалося, що будь-яка послуга ворогові є смертельним гріхом. Перший образ улюблениця гетьмана Б. Хмельницькогого (перетнула йому шлях з повними відрами, коли він їхав присягати Москві - і вода стала отруйною); другий - дівчина з Батурина, що «цареві московському коня напоїла», коли він їхав в Москву після Полтавської битви; третій - немовля, що всміхнулося до Катерини, яка наказала підпалити монастир Межигірського Спаса - козацьку святиню.

Грішні душі позбудуться страждань лише тоді, коли український народ повстане і визволить землю.

Обурений злочинами проти українського народу з боку Російської імперії, Т. Шевченко запалює промінь надії: москалі розкопали лише малий льох, а Великого «ще й не дошукались».

Друга сцена

Розмова трьох ворон української, польської, московської, які хваляться своїми діяннями. Московська - указами, що призвели до зруйнування України; польська пролитою ‘кров’ю повстанців, яких загнано до Сибіру, українська розказує про існування України ще задовго до того, Як Постали Польща І Московія, каркає-пророчить про народження близнят - «один буде, як той Гонта, катів катувати», а другий буде катам помагати.

Вороння, що символізує темні прояви нації, вирішує, втопити чи отруїти нового борця за Волю України.

Третя сцена

Місце ворон, що відлетіли, займають три лірники: сліпий, кривий, горбатий, що уособлюють скалічене покоління, сліпе, німе і глухе до всього, що чинять в Україні москалі.

Ідея твору: Осуд підступного приєднання України до Російської імперії та перетворення козацької старшини на слухняного виконавця волі Москви, обурення антиукраїнською

Політикою Катерини (знищення Запорозької Січі, запровадження кріпаччини, ліквідація національної школи тощо).

Pages: 1 2