Зміст криміналістичної дисципліни, як і будь-якої області наукового знання, має потребу в певнім упорядкуванні, розподілі по тимі або інших розділах, галузям, тобто в приведенні в систему, у систематизації. Систематизація криміналістичної дисципліни припускає таке її впорядкування, що відповідало б об’єктивно існуючим закономірним зв’язкам між елементами предмета наукового пізнання, відбивало б ці зв’язки. Така систематизація ґрунтується на іншій логічній операції - на процедурі класифікації, тобто на поділі безлічі предметів, явищ, відносин, властивостей, ознак і т.п. на окремі групи по тимі або іншій підставах

Принципи систематизації й основні елементи криміналістичної дисципліни й класифікацій, у свою чергу, розглядаються криміналістичною систематикою - спеціальним розділом криміналістики, що ґрунтується на положеннях системно-структурного підходу до вивчення явищ дійсності. Такими загальними положеннями системно-структурного підходу є наступні:

1. Вихідним принципом системного дослідження є подання про цілісність досліджуваної системи. Із цього випливають два висновки: а) система може бути зрозуміла як щось цілісне лише тоді, коли вона як така протистоїть своєму оточенню - середовищу, у яку можуть входити й інші системи;

б) розчленовування системи приводить до поняття елемента- далі неподільної одиниці, властивості й функції якої залежать від її місця в рамках цілого. Властивості й функції елемента взаимоопределени властивостями й функціями системи, тобто властивості цілого не можуть бути зрозумілі без знання деяких властивостей елементів, і навпаки.

2. Кожна досліджувана система може розчленовуватися всілякими способами, тому елемент у відповідних випадках може розглядатися як щось складне, наприклад як підсистема. У свою чергу система, як щось ціле, може розглядатися як підсистема стосовно системи більше високого рівня

3. Подання про цілісність системи конкретизується через поняття зв’язку. У системах особливе місце займають зв’язки, які можуть бути виявлені лише на системному рівні розгляду об’єкта. Такі зв’язки називають системообразующими. Сукупність зв’язків і їхня типологічна характеристика приводять до поняття структури системи

4. Структура системи (або її організація) може будуватися як по “горизонталі” (зв’язок між однопорядковими компонентами системи), так і по “вертикалі” (зв’язок між разнопорядковими компонентами залежно від рівнів систем). “Вертикальна” структура дозволяє говорити про поняття рівнів системи і їх ієрархії

У літературі система визначається як “комплекс деяких об’єктів або елементів, що перебувають у певнім відношенні друг до друга”, або як сукупність об’єктів, взаємодія яких викликає поява нових інтегративних якостей, не властивих окремо взятим утворюючу систему компонентам. Структура розуміється як будова об’єкта, закономірний зв’язок між елементами, як єдність елементів, їхніх зв’язків і цілісності, як організація, як відома мережа відносин між об’єктами й т. п.

Розглядаючи криміналістичну дисципліну як єдине ціле, що володіє внутрішньою єдністю складове це ціле й об’єктивно зв’язаних один з одним частин, осягаючи зміст цього цілого, ми тим самим пізнаємо структуру системи, тобто істотні зв’язки між елементами системи

Системний підхід до змісту криміналістики характерний для всіх етапів її розвитку. Але тільки порівняно недавно системний розгляд дисципліни, що протікало стихійно, знайшло своє розгорнуте обґрунтування в системно-структурному методі дослідження, активна розробка якого почалася в 60-х роках нашого сторіччя. Піонером застосування в криміналістиці системно-структурного методу є А. И. Винберг, що досліджував загальні принципи його використання й напрямку додатка. Дослідження в цій області плідно проводить В. А. Жбанков.

За допомогою системного підходу формується також подання про систему криміналістичної науки й структури її підсистем - загальної теорії, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, криміналістичної методики. Системний підхід дозволяє науково обґрунтовано здійснювати класифікацію криміналістичних об’єктів, що є однією з необхідних умов використання практикою криміналістичних рекомендацій, удосконалювання цієї практики й здійснення зв’язків усередині самої науки, що сприяє одержанню вже готових, систематизованих знань і втілення їх у навчальний курс, розрахований на навчання учнів з урахуванням викладеної систематики

Класифікацію в літературі визначають як логічну операцію, що складається в поділі всього досліджуваної безлічі предметів по виявлених подібностях і розходженням на окремі групи, або підпорядкованої безлічі, називані класами. Про класифікацію як системі супідрядних понять (класів об’єктів) якої-небудь області знання або діяльності людини говориться в різні джерелах

Класифікація - категорія логічна. Наукові класифікації виступають у формі класифікації понять, а не предметів, речей. Усяке предметне классифицирование, тобто розподіл матеріальних об’єктів по групах відповідно до наукової класифікації не є різновидом останньої, а являє собою її “матеріалізацію” у натурі. У криміналістичній науці ми маємо справу з логічними класифікаціями, у практиці боротьби зі злочинністю - із предметними класифікаціями, точніше - із предметним классифицированием на основі наукової або емпіричної класифікації

Ґрунтуючись на вищесказаному, у вітчизняній криміналістиці, А. И. Винберг справедливо відзначає, що класифікація в криміналістичній дисципліні нічим не відрізняється за своїм характером від класифікації об’єктів інших дисциплін, що вона має своєю логічною підставою правила й принципи розподілу обсягу поняття, формальної логіки, а не принципи й правила криміналістики

У роботах останнього часу розглядається значення систематики криміналістичної науки для криміналістичної дисципліни в цілому й для окремих її розділів. Відзначається, що навчальна дисципліна служить одним із засобів пізнання, допомагаючи досліджувати окремі предмети і явища, виявити закономірності їхнього розвитку, визначити шляхи їхнього використання. Криміналістика, як навчальна дисципліна може грати й евристичну роль, дозволяючи передбачати ще непізнане. Криміналістична дисципліна відіграє роль засобу систематизації знання про криміналістичні прийоми, методи, рекомендації й про об’єкти, для роботи, з якими вони призначені

Систематизація, що доповнюється класифікацією, є необхідним елементом загальної теорії криміналістики. З її допомогою теорія не тільки впорядковує свій зміст стосовно до предмета й об’єктів дослідження, але й виражає власну структуру, розходження й переходи, а також внутрішні зв’язки між своїми частинами

У той же час криміналістична дисципліна допомагає розв’язати проблему впорядкування всього змісту науки, побудови її системи

Подання про систему криміналістики, як про її дисципліну, перетерплювало зміни в процесі розвитку науки

И. Н. Якимов, як ми вже відзначали, думав, що система криміналістики складається із двох частин - карної техніки й тактики. Правда, у складі останньої він розрізняв загальну частину, по змісту криміналістичну тактику, що нагадує, більше пізнього часу, і особливу частину, або науковий метод розслідування злочинів, що збігає в основному з нашим поданням про криміналістичну методику

В 1929 р. В. И. Громов опублікував керівництво для органів міліції й карного розшуку, що він назвав “Методика розслідування злочинів”. У введенні до нього він писав: “…кримінально-судова практика й досвід минулого дають можливість зробити узагальнюючі практичні висновки про доступні для кожної людини, що має деяку підготовку, методах роботи, використання яких може полегшити роботу з розслідування злочинів кожному середньому працівникові, без відношення до його індивідуальних особистих якостей і здатностей… Такі висновки, що містять практичні вказівки або перевірені на досвіді правила, що ставляться до використання всіх припустимих законом методів роботи

Pages: 1 2 3