Ви помнете,

Ви всі, звичайно, помнете,

Як я стояв,

Наблизившись до стіни,

Схвильовано ходили ви по кімнаті

И щось різке

В особу кидали мені

Ви говорили:

Нам настав час розстатися,

Що вас змучила

Моє очманіле життя,

Що вам пора за справу прийматися,

А моя доля -

Котитися далі, долілиць.

Улюблена!

Мене ви не любили

Не знали ви, що в сонмище людському

Я був як кінь, загнана в милі

Пришпорена сміливим їздцем

Не знали ви,

Що я в суцільному димі,

У розкиданому бурою побуті

З того й мучуся, що не зрозумію -

Куди несе нас доля подій

Віч-на-віч

Особи не побачити

Велике бачиться на расстоянье.

Коли кипить морська гладь -

Корабель у жалюгідному состояньи.

Земля - корабель!

Але хтось раптом

За новим життям, новою славою

У пряму гущавину бур і хуртовин

Її направив величаво.

Ну хто ж з нас на палубі великий

Не падав, не блевал і не лаявся?

Їх мало, з досвідченою душею,

Хто міцним у хитавиці залишався

Тоді і я,

Під дикий шум,

Але зріло знаючу роботу,

Спустився в корабельний трюм,

Щоб не дивитися людську блювоту

Той трюм був -

Росіянином шинком

И я схилився над склянкою,

Щоб, не страждаючи ні про кого,

Себе загубити

У вигарі п’яному

Улюблена!

Я мучив вас,

У вас була туга

В очах втомлених:

Що я перед вами напоказ

Себе розтрачував вскандалах.

Але ви не знали,

Що в суцільному димі,

У розкиданому бурою побуті

З того й мучуся,

Що не зрозумію,

Куди несе нас доля подій…

Тепер року пройшли

Я в віці іншому

И почуваю й мислю по-іншому.

И говорю за святковим вином:

Хвала й слава кермовому!

Сьогодні я

В ударі ніжних почуттів

Я згадав вашу смутну утому

И от тепер

Я повідомити вас мчуся,

Який я був,

И що із мною сталося!

Улюблена!

Сказати приємно мені:

Я уник паденья скручи.

Тепер у Радянській стороні

Я самий лютий попутник

Я став не тим,

Ким був тоді.

Не мучив би я вас,

Як це було раніше.

За прапор вільності

И світлої праці

Готовий іти хоч до Ла-Маншу

Простите мені…

Я знаю: ви не та -

Живете ви

Із серйозним, розумним чоловіком;

Що не потрібна вам наша мука,

И сам я вам

Ні крапельки не потрібний

Живете так,

Як вас веде зірка,

Під кущею оновленого покрову

З вітанням,

Вас помнящий завжди

Знайомий ваш

Сергій Єсенін

Збережи - » Зміст вірша Єсеніна - Лист до жінки . З'явився готовий твір.