ПРО, весілля в дні військові!

Оманний затишок,

слова невідверті

про те, що не вб’ють…

Дорогою зимової, снежною,

крізь вітер, що б’є зло,

лечу на весілля спішну

у сусіднє сіло

Походочкой розслабленої,

із челочкой на чолі

входжу,

танцюрист прославлений,

у стугонливу хату

Убраний,

схвильований,

серед друзів,

рідних,

сидить мобілізований

розгублений наречений

Сидить

з нареченою - Верою.

А через пару днів

шинель надягне сіру,

на фронт поїде вней.

Землею чужий,

не местною,

з винтовкою піде,

під пулею немецкою,

бути може, упаде

У склянці брага пінна,

але пити її невмочь.

Бути може, ніч їх перша -

остання їх ніч

Дивиться він засмучено

і - болем всієї душі

мені через стіл запекло:

“А ну давай, танцюй!”

Забули все про випитий,

усі дивляться на мене,

і от іду я з вивертом,

підківками дзенькаючи

Те видам дріб,

те по підлозі

носки дріт

Свищу,

у ладоши ляскаю,

злітаю кпотолку.

Летять по стінках гасла,

що Гітлерові капут,

а в нареченої

слезиньки

горючі

течуть

Уже я розмачулений,

уже ледь дихаю…

“Танцюй!..”-

кричать запекло,

і я знову танцюю…

Ступні як дерев’яні,

коли повернуся додому,

але з нового весілля

п’яні

є за мною

Ледь відпущений матір’ю,

на весілля знову дивлюся

і знову в самої скатертини

вприсядочку ходжу

Нареченій гірко плачеться,

коштують у сльозах друзі

Мені страшно.

Мені не танцюється,

але не танцювати -

нельзя.

Збережи - » Зміст вірша Евтушенко Е. А. - Весілля . З'явився готовий твір.