Зміст назви одного з добутків російської літератури XX століття. Тьма, що прийшла з моря, накрила місто. Пропав Владивосток, начебто не існував на світі… Лише вогники таксі, що тремтять і містичні, несуться вдалину по центральній вулиці міста

А разом з ними виникають переді мною дивні образи, немов книги, що зійшли зі сторінок, що я тримаю в руках. От голений, темноволосий, з гострим носом, стривоженими очами й із жмутом, що свешивается на чоло, волосся людина приблизно років тридцяти восьми. Він одягнений у лікарняне: туфлі на босу ногу, на плечі накинутий бурий халат, на голові бере з вишитої на ньому буквою «М» майстер. За ним його вічна супутниця. Вона несе жовті квіти, і мене вражає не стільки її краса, скільки незвичайне, ніким не бачена самітність

Ім’я їй Маргарита. Раптово порив прохолодного літнього вітру розорює ледве прикриту кватирку, прохолоджує мою розпаленілу голову, і, здається, бачення зникли. Але ні, от ще більш страшна група. Поперед людин років сорока, що несе під пахвою тростина із чорним набалдашником у вигляді голови пуделі. Якщо придивитися, можна помітити, що ліве око, зелений, у нього зовсім божевільний, а правий порожній, чорний і мертвий

З’являються, лаючись і шумлячи, величезний чорний кіт, що тримає в руці вилку, на яку він тільки що наколов гриб, і довгий «картатий», на носі в якого пенсне з розбитим склом. Вискакує рудий, маленький, але жахливо широкоплечий монстр із іклом, що потворить і без того дивну фізіономію. Останньої уривається руда гола дівиця, що несе за собою вогкість і запах льоху

Тут Воланд зі своєю свитою. Раптом ляскає кватирка, і всі суті, що наповнювали кімнату, зникають так само миттєво, як і з’явилися. Їхні силуети розчиняються в темряві, і на небі з’являється місячна дорога, по якій ідуть двоє й розмовляють

У білому плащі із кривавою підбивкою йде « кавалерійською ходою, щошаркає,» п’ятий прокуратор Іудеї, вершник Понтій Пілат. Поруч із ним парубок у розірваному хітоні й зі спотвореною особою засуджений Га-Ноцри. Идущие про що говорять із жаром, сперечаються, хочуть про щось домовитися. І от вони йдуть, і я залишаюся один на один із книгою, назва якої «Майстер і Маргарита». Чому ж роман названий саме так? Спробуємо простежити значеннєву нитку, звернувшись до історії створення цього добутку, покритої ще більшим мороком, чим сама книга

В 1928-1929 роках, в один з найважчих періодів свого життя, Михайло Опанасович Булгаков майже одночасно приступає до створення трьох добутків: роману про диявола. П’єси за назвою «Кабала святенників» і комедії, що незабаром буде знищена разом з початим романом. Так, на початку 1920 року автор спалить першу редакцію свого добутку

Збереглися лише два зошити чернеток і начерки окремих глав. Втім, такого результату можна було очікувати. Роман про диявола, як і роман про Бога, міг привести автора до найтрагічніших наслідків. Але, незважаючи ні на що, він продовжує писати свою книгу

На полях його рукописів з’являлися один за іншим варіанти назв: «Гастроль…», «Син…», «Копито консультанта», «Копито інженера», «Він з’явився» і інші. Найчастіше зустрічався «Чорний маг». В 1930-31 роках письменник намагається відновити роботу над романом, але сильну фізичну й психічну перевтому заважають йому. Причину своєї хвороби Булгаков визначає так: «Багаторічна зацькованість, а потім мовчання».

Восени 1932 року автор знову вертається до свого задуму, і тепер уже остаточно. У роман уводяться нові герої: спочатку Маргарита, потім майстер. Поява в романі образа Маргарити, а разом з ним теми великої й вічної любові, дослідники творчості Булгакова зв’язують із приходом у його життя Олени Сергіївни Шиловской. Любов до неї продиктувала авторові кращі сторінки роману сторінки любові

Так, з народженням образа Маргарити основною рушійною силою роману стає любов. Безсумнівно, ми зв’язуємо образ головної героїні роману з Е. С. Шиловской, але ім’я Маргарити дає нам знак про нерозривний зв’язок з «Фаустом» Ґете. Доля героїні Булгакова аж ніяк не схожа на долю гетевской Маргарити. Смерть несе їй не вічне забуття, а спокій, як нагороду за всі неї страждання

Тісний асоціативний зв’язок булгаковського добутку із трагедією «Фауст» проходить через весь роман. Образ гетевской Гретхен не давав Булгакову спокою, і автор уводить персонаж Фриду, у якій ясно простежується доля героїні «Фауста». Навіть ім’я підібране так, що відбиває гетевский мотив. Адже Фрида означає «вільна».

Але повернемося до героїні нашого роману. Булгаковська Маргарита полюбила майстра з першого погляду, без усякої допомоги з боку диявола, і була готова на всі, щоб завжди бути зі своїм майстром. Вона навіть віддає душу Воланду (що в Ґете зробив Фауст), щоб повернути коханої людини. Однак не тільки гетевская трагедія послужила джерелом натхнення для Булгакова, мабуть, вся історія літератури, саме життя ввійшли в книгу, диктуючи авторові образи, сцени, імена… Так, іменам Булгаков надає особливе значення

Але звернемося до майстра, що залишився «безіменним». Безсумнівно, в основі цього образа лежить образ доктора Фауста вічного шукача істини. Але це тільки відблиск, хитка тінь героя. У долі майстра чітко простежується життєвий шлях самого Булгакова, та й не його одного, а багатьох письменників, поетів, художників, учених, що посмітили виявити волю думки в епоху не волі. Вкладені в сюжетну лінію роману автобіографічні подробиці ще раз змушують читача побачити тісний зв’язок між автором і його героєм

Доля роману, створеного майстром, це в якімсь ступені й доля книги Михайла Булгакова, що свій творчий борг бачив у тім, щоб повернути людині віру у високі ідеали, у добро й справедливість, призвати його до невтомного пошуку істини. Роман про всеперемагаючу силу любові й творчості все-таки пробився до читача, як би підтверджуючи таємну думку Булгакова: «Рукопису не горять». Зацькований зграєю літературних критиків у своєму земному житті, майстер знаходить прощення й притулок у Вічності. Але чому ж Булгаков змінив чорнові варіанти назв? Адже основним, здавалося б, героєм, яким рухається весь роман, є Воланд, диявол

Саме з його легкої руки Маргарита стає відьмою, майстер виривається з лікарні, і вони разом знаходять вічний спокій. І адже copyright