Половці…, бачачи, що перемогли, пустилися розоряти землю, а інші повернулися до Торчеську… І послали торки (дружні Русі кочівники - жителі Торчеська) до Святополка, говорячи: «Якщо не надішлеш їжі, здамося». Святополк же послав їм, але не можна було пробратися в місто через безліч воїнів ворожих. І стояли біля міста дев’ять тижнів.. і побігли наші від іноплемінників, і падали, поранені, перед ворогами нашими, і багато хто загинули, і було мертвих більше, ніж у Треполя…

Це Бог напустив на нас поганих, не їх милуючи, а нас караючи, щоб ми втрималися від злих справ. Карає він нас навалою поганих; адже це бич його, щоб ми, отямившись, утрималися від злого шляху свого…

Половці повоевали багато й вернулися до Торчеську, і знемогли люди в місті від голоду й здалися ворогам. Половці ж, взявши місто, запалили його вогнем, і людей поділили, і багато християнського народу повели у вежі до родин своїм і сродникам своїм; стражденною, сумною, змучені, холоднечею ськовані, у голоді, спразі й лиху, зі змарнілими особами, що почорніла тілом, у невідомій країні, з мовою збудженим, голі бродячи й босі, з ногами, обплутаними тернием, зі слізьми відповідали вони один одному, говорячи: «Я був із цього міста», а іншої: «А я - із цього села»; так вопрошали один одного зі слізьми, рід свій називаючи й зітхаючи, погляди зводячи на небо до всевишнього…

(Повість минулих літ. Текст ськорочений, розбитий нами на абзаци, у дужках дані пояснення.)

Злом за зло…

ПВЛ. С. 237, 239.