Жовтень ступає по опушці у вишитої багрянцем широкій сорочці. Прийде сюди восени, подивися - і замилуєшся красою природи. Не повіриш, що це сама природа намалювала таку красу. А вітер робить своя справа: зриває з дерев листя й стелить багатобарвна ковдра на тропі, полях

А геть кучерява груша, що росте на узбіччі лісу, посипана тисячами мідяків. У галузях пурхають, щебечуть зграйками перелітні птахи, Вони співають наповнені життєдайними звуками мотиви. Вони співають сумні пісень - прощаються із садом, полем і лісом, де знаходили привілля, прохолодь, захист, рай земний ціле літо й куди знову вернуться після снігу й березневих морозів. Дятел заклопотано довбає на дупластому стовбурі яблуні. Махає голівкою в червоній шапочці, вистукує «тук - тук, тук -тук…».

А листя переливається на деревах і на землі золотом. Це жовтень золотить його й зриває, готовлячи відновлення природи