З кінця тридцятих років 17 в. маринізм, по суті, перестає бути явищем літературного розвитку Італії. Ейфорія чуттєвості, що володіє відомою поетичністю в поемах, сонетах і мадригалах Марино, переміняється в багатьох його наслідувачів штампами, схемами, сухої раціоналістичністю

Епігони напрямку, що засвоїли елементи поетики барокко у своєму прагненні вразити читача доходять нерідко до абсурду, як, наприклад, Паоло Адриани, поет з Виченци. Ідея единосущности поезії й музики перетворюється в нього в рабське наслідування музичному супроводу. Він настільки підкорив віршування музиці, що розділяв слова на повторні склади, указуючи їхню тривалість виконавцеві. Марио Беттини, єзуїт з Парми (умер в 1657 р.), намагався наслідувати звуків пташиної мови. Інший мариніст 2-й підлога. 17 в., Лодовико Лепорео, зловживав небувалими розмірами, внутрішніми римами й повторами встихах.

Діяльність такого роду поетів привела до того, що вже наприкінці 17 в. нова літературна школа - Аркадія - урочисто прокляла всю спадщину Марино і його учнів. За цим пішло мовчання критики протягом двох століть. Відношення до маринізму критики нашого сторіччя досить негативне. "Умовний і порожній ідеал, ніякого почуття реальної дійсності, спустошена схема, побитий репертуар без зв’язку з життям суспільства, повне ледарство розуму, ліричний підйом без тепла, грубий натуралізм, прикритий святенницькими покривами, загальні місця при претензії на оригінальність, порожнеча, який додані пишні й урочисті форми, дрібниця в сполученні з абсурдом і парадоксом, поверхневий і неглибокий погляд на речі, форма, відірвана від змісту і йому не відповідна, слово, поза зв’язком з думкою, що стала порожнім звуком,- такі риси, що ріднять поетів цього періоду незалежно від ступеня їхнього дарування" (Ф. де Санктис. Історія італійської літератури. Т.2. М., 1964. С. 269.)

Підводячи підсумки діяльності мариністів, відзначимо моменти, що з’явилися значимими для наступної літературної традиції:

1. поети-мариністи виступають як ліквідатори лірики пізнього Відродження й служать вихідною точкою для наступної експериментальної практики;

2. значно поповнюється арсенал художньо-образотворчих засобів ліричної поезії і її метричних форм;

3. використаються принципово нові, що колись не розроблялися теми;

4. розвивається вільний, яскравий, богатий класична італійська мова, що відрізнялася високим ступенем досконалості завдяки правильності конструкцій і ретельному підбору лексики;

5. поступово підсилюється функція співучого й музичного елементів у поезії (трелі, каденції, варіації, паралелі, симетрія, повтори - весь лад музичної мелодії складається вже в лірику), і це приводить до зародження мелодрами, або "опери", що було визначено настільки велике майбутнє;

6. маринистское плин значною мірою вплинуло на розвиток прециозной літератури у Франції, гонгоризма в Іспанії й эвфуизма Ванглии.

Зупинимося докладніше на житті й творчості Чезаре Ринальди, поета-мариніста старшого покоління, а точніше одного із прямих попередників маринізму

Біографічні дані. Ім’я Чезаре Ринальди згадується в листі Т. Стильяни від 1627 р. (приписуваному помилково Марино) як приклад найбільш карикатурної, доведеної до крайності маринистской лірики. У дійсності ж цей болонский поет, що жив між 1559 і 1639 м г., і у свій час досить відомий, був більш ніж простим наслідувачем. Його можна назвати попередником концептистской манери Марино, виходячи хоча б із хронології його життя й творчості

Народившись у заможній знатній сім’ї, Ринальди відмовився від батьківської спадщини в обмін на скромну пенсію й повністю присвятив себе літературі, захопленню театром і живописом. Будучи на десять років старше Марино, Ринальди був тісно пов’язаний із самими лютими супротивниками неаполітанського поета, насамперед зі Стильяни й Муртолой. Був також у дружніх відносинах з болонскими художниками Гвидо Рени, Джанлуиджи Валезио, і особливо з Августино й Лодовико Караччи, у салоні якого, що стали "найчастішим притулком літераторів, що процвітали в ті часи", він в 1606 р. познайомився з Марино, що тоді "біг з дикої Равенни". До цього часу Ринальди був уже шановним поетом, автором лицарської поеми, шести книг "Rime" (1588-98), за яких пішли "Canzoniere" (1602) і "Rime nuove" (1603). Ринальди належав до венеціанської Академії Невідомих, і саме до нього як до незаперечного авторитету зверталися за оцінкою своїх добутків молоді поети. Його авторитет у літературних колах Північної Італії початку 17 в. ґрунтувався на оригінальному розвитку поетом самих вишуканих, вигадливих і вигадливих тим Тассо

Ринальди познайомився з Торквато Тассо в 1590 р., коли той проїздом був у Болоньї, і вручив йому кілька сонетів, у яких було виражене замилування поезією автора "Звільненого Єрусалима" і бажання йти по ййого стопам

Стиль Чезаре Ринальди, що у ранній період його творчості визначали як "сладостний, чистий, ніжної й тендітний до крайності", уже на початку 17 в. стає, по загальній думці, неясним і пихатим. В 1602 р. Тассони висміює Ринальди у своїй роботі "Considerazioni sopra il Petrarca" за те, що він перейшов усякі границі, називаючи "idropico il mare gonfiato, paralitici i boschi mossi dal vento, etica l»erba inarsiciata dal freddo" (Martignoni C., Secre C. Testi nella storia. Milano, 1998. - P.612).

Нестабільні результати експериментальної изобретальности Ринальди перепинили дорогу до його стійкого успіху. Його популярність, що досягла своєї вищої крапки після публікації "Листів" (1617 і 1620 м г.), остаточно затьмарюється Марино, що з 1607 р. використає його як посередника для одержання картин і гравюр болонских художників, у той же час безсоромно переписуючи його вірші (з особливою частотою в третій частині збірників "Lira" і "Sampogna") і обощая його результати в систему набагато більше складну й имеющую поетичну ценностьсовершенно замлоняя славу болонского поета

Творчість Ринальди: "Rime".

Ситуація з текстами "Rime" Ринальди, дуже заплутана, ще не вивчена. Вони були підготовлені до публікації вже в 1583 р., але лише в 1588 р. поет публікує "Madrigali", розділені на дві частини; за ними між 1590 і 1598 м г. з’являються наступні чотири книги "Rime" (частини друга-шоста). За цими шістьома збірниками, частково взаимоповторяющимися, випливають в 1602 р. "Canzoniere" і в 1603 р. "Rime nuove", перевидані в 1619 р. після остаточного відбору, здійсненого під контролем автора

Уже в перших збірниках видна орієнтація Ринальди на самі нові й приголомшуючі тематичні речення Тассо-лірика. В "Madrigali" 1588 р. знаходять місце будь-які типи жіночих образів (красуня поруч із виродливої, лисої й заїкуватої). Так, наприклад, у мадригалі "Madonna e balba, e suole" тема заїкуватої жінки грайливо переплітається з темою поцілунку:

Madonna e balba, e suole L»amorose troncar vive parole: : non puo, cambiam le lingue; quella piu grata avro che men distingue; e cosi dolce sia, sciolta la sua, balba la lingua mia.

Тематична новизна цього мадригалу полягає в скандальному бажанні протиставити жінку з поганою вимовою величезній кількості жінок "dulce loquentes" (Петрарка, Canzoniere CLIX, 14: "et come dolce parla, e dolce ride") любовної поетичної традиції. Пізніше тема заїкуватості одержала широке поширення в барочній поезії взагалі й у мариністів зокрема:

Del tuo mozzo parlare ai mozzi detti mozzar mi sento, alta fanciulla: il core lasso, con qual dolcezza e qual valore quella annodata lingua annoda i petti! : (Scipione Errico. "Della balbuzione", 1646)

У Ринальди жінка завжди оточена самими вишуканими й елегантними речами (дзеркало, серги, віяло) і тваринами, самими рідкої й цікавими (від собачки до світлячка). Як в "Звільненому Єрусалимі" Тассо, у лірику Ринальди важливе місце займає пейзаж:

Tonavan gli astri in densa nube, e «l gelo pioveva col foco, a l»un l»altro consoste; chiuso l»uscio d»argento, apriva le porte ai mostri de la notte orrido il cielo… … Barbara rise, e n»ebbe pace il mondo.

Цей сонет, опублікований в "Rime nuove", описує нічний пейзаж, що застиг у томливому очікуванні бури, в останньому вірші проводиться паралель між метафоричним описом природи й станом душі людини. Здається, що Ринальди, як згодом і Марино, черпає натхнення в сучасній йому живопису барокко, витонченим аматором і колекціонером якої він був, за словами перших біографів

Pages: 1 2

Збережи - » Життя й творчість Чезаре Ринальди . З'явився готовий твір.