“Мені все життя марилися якісь нові форми мистецтва, у яких художник міг би пережити себе слиянным з усіма видами творчості… Я хотів вириватися з тьмяного слова до яскравого”, - визнавався Білий, і дійсно, пошук, неспокій, рух утворять сама істота його людської й письменницької натури. В останні роки життя Білий пробує нові форми, жанри, стилі, письменник сполучить роботу над “Москвою” з дорожніми замітками “Вітер з Кавказу” і “Вірменія”, із працями по віршознавству, філософськими етюдами й культурологічними досвідами, звертається до театральних інсценівок і навіть кіносценарію

Смерть письменника в 1934 році була усвідомлена сучасниками як завершення цілої епохи. Але всім було очевидно, що творчість Андрія Білого - це спадщина теперішнього класика російської літератури, на жаль ще недостатньо зрозуміле й вивчене

Pages: 1 2