«Житіє протопопа Авакума» - перший автобіографічний добуток російської літератури, у якому протопоп Авакум сам розповів про себе й свого багатостраждального життя. Говорячи творі протопопа Авакума, А. Н. Толстой писав: «Це були геніальні «житіє» і «послання» бунтаря, шаленого протопопа Авакума, що закінчило літературна діяльність страшними катуваннями й стратою Впустозерске.

Мовлення Авакума - вся на жесті, канон зруйнований ущент, ви фізично відчуваєте присутність оповідача, його жести, його голос». Висновок Вивчивши поетику окремих добутків давньоруської літератури, ми зробили висновок про особливості жанру житія. Житіє - жанр давньоруської літератури, що описує життя святого. У даному жанрі існують різні агиографические типи: житие-мартирия (оповідання про мученицьку смерть святого) чернече житіє ( оповідання про весь життєвий шлях праведника, його благочесті, аскетизмі, що творять їм чудесах і т.д.) Характерні риси агиографического канону - холодна безстрасність, усвідомлена відчуженість від конкретних фактів, імен, реалій, театральність і штучна патетика драматичних епізодів, наявність таких елементів житія святого, про яких в агиографа не було ні найменших відомостей. Дуже важливий для жанру чернечого житія момент чуда, одкровення (здатність до навчання - божий дарунок). Саме чудо вносить рух і розвиток у біографію святого. Жанр житія поступово перетерплює зміни. Автори відходять від канонів, впускаючи в літературу подих життя, зважуються на літературний вимисел(«Житія Михайла Клопского»), говорять на простому «мужицькому» мові («Житіє протопопа Авакума»).

Давньоруська література розвивалася, складалася разом з ростом загальної освіченості суспільства. Давньоруські автори донесли до сучасних читачів свої погляди на життя, міркування про зміст влади й суспільства, ролі релігії, поділитися своїм життєвим досвідом. На цьому загальному сприятливому культурному тлі з’являлися оригінально й незалежно мислячі письменники, середньовічні публіцисти, поети