Друга велика група дитячого фольклору — твори, які перейшли із загального доробку народної словесності. Переважно це найдавніші жанри, які мали колись сакральне значення, а, втративши його, перейшли у дитячий фольклор. Найбільше зразків дитячої творчості дала народна обрядовість, особливо ритуали і пісенність календарного циклу. Зараз уся календарна обрядовість втратила первісне ритуально-культове значення, набула форми гри, розваги. А тому вона поширена серед дітей, рівень свідомості яких не вимагає логічних пояснень тих чи інших дій, що є наближеним до світосприймання праслов´ян.

Першим таким жанром є заклички. Заклички — короткі поетичні твори, пов´язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій, об´єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину.

Найбільше закличок пов´язані з культовими обрядами землеробського циклу:

—  до дощу (щоб пішов чи припинився):

Іди, іди, дощику,  Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику  Цебром, відром, дійницею

В полив´янім горщику.  Над нашою пашницею;

—  до сонця (щоб зійшло чи вийшло з-за хмари):

Вийди, вийди, сонечко,  На бабине зіллячко,

На дідове полечко,  На наше подвір´ячко;

—  до хмар, щоб розступились та ін.

Вірогідно, в минулому вони супроводжувались певними магічними діями чи ритуалами, відгомін яких зустрічаємо в текстах: «зварю борщику» (культове жертвоприношення їжі), «будемо стріляти», «яйце трісне» (риси ворожіння):

Дощику, дощику, я наварю борщику Будем стріляти, дощик спиняти.

У синьому горщику,  Сонце блисне, яйце трісне,

Та поставим на дубочку,  Дубочок хитнувся, дощик минувся.

У деяких текстах зустрічаються виразні формули ворожіння:

Вилий воду на колоду — Чи на грім, чи на дощ, Чи на блискавицю…

Окрему групу становлять заклички із звертанням до комах, птахів, тварин. Вони дуже різноманітні за формою. Частина споріднена із замовляннями, тобто містить спонукання до якоїсь дії, яка мусить у чомусь посприяти людині. Наприклад, діти звертаються до ластівки, щоб позбутися веснянок (чи ластовиння — етимологія вказує на якийсь таємничий зв´язок із пташкою). Кидаючи каміннями услід за першими ластівками, примовляють: «Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!». Коли в дитини випадає зуб, його викидають на дах і говорять: «Мишко, мишко, на тобі зуб кістяний, а мені дай залізний (або золотий)». Цікаво, що заклички до миші, пов´язані з випаданням дитячих зубів, зустрічаються у фольклорі багатьох народів не тільки індоєвропейців, а й Океанії, Австралії та ін.

Є заклички-обереги від злих сил, а також від шкоди, яку можуть заподіяти хижі звірі чи птахи. Наприклад, відганяючи шуліку від курчат, діти примовляють: «Гай, гай, на чужий край, там по четверо хватай, а у мене не займай». Ряд дитячих замовлянь звернений до неживих предметів. У них відбились давні анімістичні уявлення. Наприклад, закличка, яку говорять до грибів, шукаючи їх у лісі:

Губи, губи, сходіться докупи.  Чобітки зелені,

Маремушки, ковпачки,  Сходіться до мене.

Взувайтеся в ходачки,

Або є звертання до гайка, щоб показував, де гриб (в них гай сприймається як якась духовна істота). Приклад звертань до предмета — закличка, яку говорять, коли попаде щось в око: «Порошко, порош-ко, вийди на дорожку, дам тобі горошку», або ж звернення до якогось духу, щоб поміг витягти порошинку: «Дідку, дідку, полізь на драбинку та вийми запорошинку».

Чимало замовлянь є відгомоном культу води і міфів про водяних істот. Діти звертаються до самої води, наприклад, після купання:

Вода, вода холодная,  Або: Видь мі вода з вуха,

Стечи з мене, нагрій мене.  Дам ті корець бруха,

А з кого не стече,  Видь мі, вода, з глови,

Того сонце спече.  Дам ті корець полови.

Показово, що за виконання прохання обіцяється певна винагорода чи віддяка. Багато дитячих замовлянь звернені до водяних істот. Заходячи у воду, говорять: «Чорток, чорток, не ламай кісток. Ти з води, а я в воду». Купаючись у Мавчин Великдень, примовляють: «Мавко, мавко, на тобі полин, а мене покинь». Не виключено, що в цей час кидали полин у воду. Виходячи з води, застерігаються від ікання словами: «Гикавко, гикавко, іди собі до води, кого хочеш напади: чи коня, чи вола, чи корову, чи кобилу здорову».

Різновидом закличок є звертання до різних істот, тварин, сил природи з метою ворожіння. На всій території України (та і в інших слов´янських народів) зустрічаються невеликі поетичні тексти-звертання до зозулі з проханням сказати тривалість життя:

Зозуле рябенька,  Закуй мені по звичаю,

Пташино маленька,  Доки жити в світі маю?

Цікавий цикл закличок-ворожінь, які промовляють (рідше співають) до жучка «сонечка», якого в народі називають «зозулькою» (і, очевидно, спорідненість з назвою віщої пташки, означає, що комаху теж наділяють пророчими здібностями):

Зозуленько-вороженьку,  Куди я піду: чи в тую сторононьку,

Скажи мені правдоньку,  Чи в тую, чи в землю святую.

Дівчата ворожать по зозульці «Чи я вмру, чи віддамся, чи я своїй мамці здамся?», або «З якого боку надійде милий?» Так само ворожать і хлопці:

Бобруна, бобруна.  На всі штири бильця.

Божая коруна,  Чи звідтам я,

Розпустила крильця  Чи звідтам візьму жінку?

Багато закличок, зберігаючи форму ворожінь, втратили первісне призначення, і тому їхній зміст не зовсім зрозумілий для сучасного слухача. Такі, зокрема, закличні пісеньки до журавлів або лелек з проханням змінити напрям польоту або закрутитися на місці. З текстів видно, що ними супроводжувались певні магічні дії, зокрема в деяких із них збереглися згадки про зав´язування і розстилання ритуального пояса:

Журавлі, журавлі,  Журавель, журавель,

Колесом, колесом!  Колесом, колесом!

Ваші діти  Зав´яжем тобі очі

За лісом, за лісом,  Красним поясом!

Ще менше зрозумілими є заклички до слимаків: «Равлик-пав-лик, вистав ріжки, Дам тя сира на пиріжки». Прохання з обіцянкою дати щось за його виконання вказує на зв´язок із замовляннями чи ворожіннями, однак, на сьогодні подібні тексти-звертання до комах, метеликів і т. ін. стали простою розвагою, грою дітей.

Ще один жанр дитячої словесності, що трансформувався з давніх культів — примовки. Вони подібні до закличок, але не містять звертання із безпосередньо висловленим проханням, виражають почуття, викликані якимось явищем (наприклад «сліпим» дощем) чи вказують на бажання, не називаючи його.

Іноді примовки, як і заклички, використовуються, щоб «сприяти» у якихось діях або викликати природні явища, тобто теж є своєрідними дитячими замовляннями. Однак примовка не вказує на дію чи об´єкт, на який вона спрямована, а лише натякає на них окремими художніми образами чи звуковими асоціаціями. Так, здавна люди помітили, що після того, як кумкають жаби, падає дощ. Співвідносячи ці два явища у їх причинно-наслідковому зв´язку, вони вірили, що кумкання жаб здатне викликати дощ. Тому, коли довго не було дощу, вони імітували кумкання жаб. Цей ритуал давно відійшов у минуле, але його залишки збереглись у дитячому фольклорі як звуконаслідувальні примовки:

—  Кум, кум, де ваш кум?  — Нащо тобі?

—  Утонув.  — Кум умер.

—  Нум плакать:  — Коли? Нум, нум, кум, кум.  — У четвер. Кум, кум, кума, — Нум плакать: Позич полотна.  Нум, нум, кум, кум.

Тут є також відгомін звичаю вбивати (приносити в жертву) жабу, щоб інші жаби «плакали», викликаючи кумканням дощ.

Ряд текстів з елементами звуконаслідування не зберігає рис ритуальності:

—  Ти чия, ти чия, ти чия?  — Кому, кому, кому?

—  Микитова, Мики-ки-китова. — Микиті, Мики-ки-ки-ки-киті.

—  Що варила? Що варила?  — Який Мики-ки-ки-ки-кита?

—  Борщ, борщ, буряки, буряки-ки-ки.  Чумак, чумак, чумак.

Інші примовки шляхом алітерації та асонансів імітують спів солов´я, політ жайворонка, плач коса, коли з його гнізда забирають пташенят, виття вовка, дзвін дзвона та ін. Тривале побутування цих творів серед дітей викликало появу нових зразків, створених ними самими, які вже позбавлені стародавніх мотивів.

Pages: 1 2

Збережи - » Жанри, які перейшли в дитячий фольклор із загальної народної творчості . З'явився готовий твір.