Шкіра жаб і жаб виділяє речовини, що містять величезне число різних з’єднань. Деякі з них уже давно використовуються людьми. Це отрути. Вони необхідні для захисту від хижаків, а також різних мікроорганізмів. У дозованому виді отрути, як відомо, можуть бути й цілющими. У стародавніх східних рецептах згадуються отрути, що збираються зі шкіри деяких жаб. У наш час особливий інтерес учених звернений на жаб’ячі отрути, здатні знижувати кров’яний тиск людини, розширювати посудини, збуджувати подих і кровообіг, губительно діяти на гельмінтів, прискорювати загоєння ран і охороняти їх від нагноєння. Заключним етапом таких досліджень повинен стати синтез цих дуже складних з’єднань, що забезпечить масове виробництво цих ліків

У деяких лабораторіях займаються виділенням захисних речовин. Можливо, згодом вони зможуть замінити антибіотики, що втрачають свою силу. Дещо вдалося вже зараз: на основі складових частин жаб’ячої отрути синтезованеі ефективні ліки для боротьби зі шкірними грибами

У цей час за допомогою амфібій вивчають генетичний апарат клітки, питання регенерації органів, сумісності тканин і багато чого іншого. Відзначимо тільки, що перше успішне пересадження серця в жаби була зроблена ще 53 роки тому радянським ученим Н.П. Синициним. Його підопічні з пересадженим серцем благополучно жили помногу років і залишалися практично здоровими

Із древніх часів саламандр уважали страшно отрутними тваринами. Безліч залоз, які полягають у її шкірі, можуть рясно виділяти слиз, що зовсім нешкідливий, але з давніх часів, по забобоні, уважалася дуже отрутною. На цьому ж рясному виділенні слизу заснований міф про те, що саламандру не бере вогонь. У дійсності ж рятує її від його впливу все та ж що рясно виділяється слиз

«Саламандра так холодна,- повідомляє древній натураліст Плиний, що від дотику її, як від льоду, гасне вогонь. Слиз випливає в неї з рота й знищує волосся на людському тілі. Якщо помазати нею шкіру на тілі, то в цьому місці утвориться темна пляма. Саламандра - саме злобливе із всіх отрутних тварин. Інші тварини приносять шкоду тільки окремим людям, але саламандра знищує цілий народ, якщо тільки її не остережуться. Коли вона влазить на дерево, то отруює всі плоди, і хто їх поїсть - умирає, начебто б від сильного холоду. Якщо навіть саламандра доторкнеться лапою до стола, на якому місять хліб, то останній буде отруєний, якщо впаде в колодязь, те вся вода зробиться отрутної. Однак, додає Плиний, - деякі тварини в стані пожирати цю злобливу істоту, як, наприклад, свині, і, імовірно, м’ясо цих тварин може служити протиотрутою отрути саламандр. Якби було справедливо те, - критикує Плиний, що говорять маги, тобто, що це є єдина тварина, що гасить вогонь, і що навіть деякі частини його тіла представляють прекрасний засіб проти пожежі, то Рим давно б зробив подібний досвід».

Отрутні властивості слизу, як видно, завжди сильно перебільшувалися, але безсумнівно, що сік цей смертельний для багатьох дрібних тварин: пташок, гадів і плазуючих. З новітніх досвідів виявляється, що шкірні виділення саламандри отрутні при упорскуванні в кров і прийомі усередину. Однак для великих тварин і людини отрута цей не небезпечна й викликає тільки легке запалення на шкірі

Здатність до регенерації внаслідок еволюції в багатьох високоорганізованих форм помітно зменшується й навіть зовсім зникає. У земноводних же відламаний хвіст, відрізаний палець і навіть ціла нога виростають знову. Живучість деяких амфібій разюча, особливо відрізняються цією якістю хвостаті амфібії. Саламандру або тритона можна зовсім заморозити у воді, у такому стані вони стають ламкими, і не проявляють рішуче ніяких ознак життя, але лише лід стане, тваринні ці пробуджуються знову й, як ні в чому не бувало, продовжують жити. Вийнятий з води й поміщений у сухе місце, тритон съеживается, і представляє зовсім безжиттєву масу. Але коштує тільки ця мертва грудка кинути в соду, як знову виходить живий тритон у повнім благополуччі

Спаланцани робив дуже жорстокі досвіди над цими тваринами, відрізаючи в них ноги, хвіст, виколюючи ока й т.п., і виявилося, що всі ці частини повністю відновлюються, навіть по нескольку раз. Блюменбах вирізав у тритона 4/5 ока й переконався, що через 10 місяців у нього утворилося нове око, що відрізнялося від колишнього тільки меншою величиною. Що кається хвоста й кінцівок, то вони відновлюються такої ж величини, як і колишні

Цікаве оповідання ербера відносно живучості тритона. Уже з’їв одного тритона й зник. Через місяць, пересуваючи по кухні один ящик, за ним знайшли зовсім висохлого тритона, якого, імовірно, виплюнув вуж. Тварина була на вид зовсім мертвим, і настільки висохлим, що при першому ж необережному дотику до нього в нього відламала нога, але коли ербер поклав його на землю й полив водою, то тритон заворушився. Тоді він посадив його в банку з водою й став годувати , тритон швидко почав поправлятися й уже через кілька днів почував себе зовсім благополучно. Відірвана нога знову стала відростати й через 4 місяці зовсім відновилася. Банку, у якій він жив, стояла між рамами. Один раз восени трапився сильний мороз, вода змерзнула, і банку лопнула. Щоб добути замерзлого тритона , ербер поклав лід у каструльку , і , зовсім забувши про тритона, згадав про нього лише через через деякий час. Заглянувши в каструльку, він побачив, що тритон знову ожив і робить розпачливі зусилля, щоб виповзти з води, що встигла вже сильно нагрітися. ербер посадив його в нову банку, і тварина благополучна дожило своє життя

У Парижу в будинку Пастеровского інституту спорудять пам’ятник жабі. На засоби, зібрані студентами-медиками, на знак поваги й вдячності за воістину неоціненні послуги цього терплячого малоприметного створення, улюбленого об’єкта фізіологічних і фармакологічних досліджень. Другий пам’ятник установлений Втокио.

Деякі представники

Жаб відомо близько 140 видів

Звичайна зелена жаба

Rana esculenta

Загін безхвості - Ecaudata

Довжина її, не вважаючи ніг, досягає 6-8 см. Шкіра гладкий, слизька, колір зелений із чорними плямами й із трьома поздовжніми жовтими смугами. Тіло її майже чотирикутне, незграбне; голова широкий, сплюснена, з великою широкою пащею. Кінцівки добре розвинені, особливо задні. Очі більші, дуже рухливі, навикате, хоча можуть втягуватися далеко вглиб очноямкових западин. Вушні отвори прикриті зовнішньою барабанною перетинкою

Тваринні ці зустрічаються звичайно у великій кількості в місцях, що підходять для їхнього проживання, такими є маленькі озерця, особливо оточені чагарниками й поросшие водяними рослинами, канави хоча б і пересихающие, але на короткий час, болото, драговини й трясовини

Зелена жаба може бути названа дуже хижою твариною, вона харчується тільки тваринами, пійманими нею самої. Найчастіше вона пожирає комах, павуків і равликів, не дає також спуску молодим жабам і пуголовкам, навіть власного виду

Уже на початку квітня, якщо цьому благоприятствует природа, жаби пробуджуються від зимової спячки, але кладка ікри починається в них лише тоді, як наступить тепла погода. Яйця жаб ясно-жовтого кольору, оточені товстим шаром студенистого речовини й з’єднані в гроно досить значної величини, а іноді й у шнури; відкладається їх дуже багато.

Первісний розвиток відбувається дуже швидко: уже на 4 добу зауважується рух зародка, на п’яті - до кінця шостих (залежно від погоди: тепла - розвиток відбувається швидше, холодна - повільніше) - оболонка лопається, і з’являється пуголовок. Якщо розглядати його в збільшувальне скло, то в ньому ясно можна розрізнити очі й рот. Протягом перших днів його вільного життя ріст швидко збільшується, голова товщає, тіло робиться більше округлим, хвіст подовжується. Точно так само відбувається зміна зябер зовнішніх на внутрішні, а на 14 день утворяться легені. Харчується пуголовок так: поряд з рослинними речовинами й тваринами він поїдає дрібні личинки тритонів і жаб, риб’ячу ікру й дрібних водних комах

Pages: 1 2